В ідеалі для побудови єдиної, тотальної психофізіологічної конституції знадобився б одноразовий облік дуже великого числа факторів: і статури, і будови різних органів і функціонування ендокринних залоз, і налаштування вегетативної нервової системи, та психологічних особливостей і т. д. В результаті це могло б призвести до виділення дуже великого числа різних конституціональних типів (повідомимо для прикладу, лише на підставі особливостей функціонування залоз внутрішньої секреції радянський учений М. А. Бєлов в 1924 році виділяв 50 таких форм!).
Так що до побудови єдиної конституціональної класифікації ми поки ще дуже далекі. Та для практичних цілей медикам раніше служить розподіл людей за статурою, але з урахуванням того, що кожен тип статури хоч і не абсолютно, але все ж якоюсь мірою характеризується певними особливостями своїх фізіологічних процесів, що може проявитися схильністю до тих чи інших захворювань.
Великі статистичні дослідження підтверджують, що, загалом, люди з астенічним типом тілобудови відрізняються підвищеною збудливістю нервової системи, у них часто спостерігається опущення внутрішніх органів, тенденція до зниження артеріального тиску, до захворювань неврозами, туберкульоз, виразковою хворобою шлунка. Нормостеники ж - ці енергійні, впевнені в собі люди, схильні до захворювання дихальних шляхів, суглобів, атеросклерозу судин серця. Гиперстеники, відрізняються товариськістю, рухливістю, практичним складом інтелекту, часто страждають ожирінням, діабетом, жовчнокам'яною хворобою, гіпертонією.
Але, повторюємо, читач повинен розуміти, що все це досить відносно, схематично і що від гіпертонії аж ніяк не застрахований і астенік, так само як і від виразкової хвороби - гіперстенік, а також, що кожна людина в процесі життя сформувався не тільки на підставі вроджених генетичних механізмів, але і в результаті постійного впливу численних факторів зовнішнього середовища. Останнє особливо стосується нервової системи з її вищими психічними функціями. Тому-то індивідуальне психічне різноманітність буквально безмежно.
Говорячи про особливості психічної сфери людини, ми не можемо не зупинитися ще на одному питанні, що отримав в останні роки висвітлення в спеціальній медичній літературі. Мова йде про так званих акцентуйованих особистостей-(цей термін запропонований психіатром з НДР К. Леонгардом в 1968 році) - таких крайніх варіантах норми в психічній сфері, коли, здається, ще один крок, і ми будемо мати справу вже з хворобливими змінами, з психічним захворюванням.
Правда, напевно, прав радянський психіатр А. Е. Личко, багато років займається вивченням аномалій характеру у підлітків, коли пише, що більш справедливим говорити не про акцетуированных осіб, а про акцентуациях характеру, бо поняття особистості - занадто широке і включає інтелект, здібності, світогляд. Але це вже наукові деталі.
