У проксимальному эпифизе середньої фаланги можуть спостерігатися в літньому віці кісткові розростання (див. рис. 79, 80). На них звернув увагу понад 100 років тому Bouchard. Він вважав, що це також прояви подагри. Однак напад подагри характеризується надзвичайно гостро і болісно протікає клінічною картиною, чого ніколи не буває при наявності старечої деформації суглобів.
Орієнтуючись на зазначені своєчасні й дочасні прояви Деформації в суглобах, ми представимо знайдені нами зміни у досліджених нами ракових хворих. Ми відзначимо й інші зміни, виявлені нами.
Halban (1959), Quimby (1958) та інші, чиї результати лікувального застосування J131 ефективності та тривалості спостережень наближаються до наших, відзначають відому і нерідко чималу частоту ускладнень, яких, однак, ми не бачили.
Справа в тому, що вони застосовували з лікувальною метою такі разові дози J131, як 100 і 150 мк, повторюючи таке ж лікування через 2-3-4 місяці. Під впливом таких масивних разових доз у деяких хворих, особливо у молодих жінок, виникали несприятливі, а іноді й сумні наслідки. Легко долається гіпотиреоз за допомогою тиреоидина. Однак у ряду молодих жінок виникла тривала аменорея і навіть стерилізація і швидке старіння. У деяких хворих виник лейкоз або ж апластична анемія, отже, грізні ускладнення.
Між тим застосовані нами набагато менші разові і сумарні дози ніяких ускладнень не викликали, забезпечивши разом з тим сприятливі результати. Вони простежені у багатьох хворих, що перебували навіть в III і IV стадіях. Застосовані нами разові дози найчастіше дорівнювали 2-3-4 мк, ми їх давали 2 або 3 рази в місяць. Деякі хворі лікувалися так протягом одного-двох, а інколи і більшої кількості років. Значно рідше ми вважали за необхідне давати збільшені дози, відповідні разові дози досягали 5-10 мк. Вкрай рідко і швидко хворі отримували дози, що перевищували зазначені. Тому ми не бачили ускладнень при лікуванні J131, який, будучи показаний як лікувальний засіб, зазвичай дає гарні результати навіть в III і IV стадіях протягом певного і зовсім нерідко тривалого часу.
Хворий Р., 12 років. Рік тому у нього помітили збільшення лімфатичних вузлів на шиї і збільшення щитовидної залози. До лікарів не звертався, так як зазначені явища його не турбували.
У 13-річному віці (тобто за рік) кількість лімфатичних вузлів на шиї значно збільшилася. Був поставлений діагноз: рак Щитовидної залози з множинними метастазами в лімфатичні вузли шиї.
На початку 1960 р. (в січні) була виконана двостороння операція Крайля і віддалені метастази в лімфатичні вузли шиї. Дані гістологічного дослідження - солідний рак щитовидної залози.
Через місяць після операції хворий направлений на кафедру рентгенології і радіології I Ленінградського медичного інституту. При огляді хворого нами була виявлена маса дрібних щільних лімфатичних вузлів на шиї з обох сторін.
Після прийому 5 мк J131 передня поверхня шиї накопичувала через 24 години - 3,1%, через 48 годин - 1,1%.
Хворому проведена рентгенотерапія на передню поверхню шиї з 4 полів. Разова доза - 250 радий з застосуванням решітки, сумарна - 2500 радий. Через місяць вузли дещо зменшилися і стали м'якшими, проте через рік у хворого знову збільшилися лімфатичні вузли на шиї з обох сторін. Проведений повторний курс рентгенотерапії в тих же умовах.
Самопочуття покращилося, вузли зменшилися.
Через 2 роки (у 15-річному віці) знову з'явилося збільшення лімфатичних вузлів на шиї. Проведено третій курс рентгенотерапії в раніше зазначених умовах.
