Нерідко досвідченому лікарю не потрібно особливо оглядати або вислуховувати хворого для того, щоб поставити діагноз. Інколи для цього досить одного погляду. Однак, якщо лікар лише мигцем гляне на хворого і, навіть не поговоривши з ним, призначить лікування, останній може залишитися незадоволеним. Не виключено в такому разі і конфлікт, як це одного разу сталося з нашим відомим фахівцем з шкірних хвороб, консультировавшим в диспансері.
На прийом прийшов пацієнт, у якого діагноз корости був, що називається, написаний на руках і обличчі. У зв'язку з цим консультант, не кажучи ні слова хворому, обернувся до лікаря, який був присутнім на прийомі, і сказав єдине слово: «Вилькинсон». Це означало, що хворому слід прописати спеціальні ліки для лікування корости - мазь Вількінсона.
Лікар виписав рецепт і мовчки простягнув його хворому. Той узяв папірець, також мовчки вийшов з кабінету, а прийшовши додому, написав скаргу, в якій звинувачував консультанта в тому, що той навіть не поговорив з ним, не оглянув його, а відбувся одним словом «Вилькинсон».
«Який же це лікар,- писав пацієнт у скарзі,- якщо він навіть не оглядає хворих!»
Не так вже рідко у лікарів, навіть досвідчених (а інколи саме у досвідчених!), виникає своєрідна «сліпота зрячих». За поспіхом, автоматизмом вони дивляться на сидячого перед собою людину, а бачать тільки хвороба.
...Йде звичайний прийом хворих в поліклініці. Заходить «наступний». Лікар легко розпізнає вірусне захворювання - головний біль, висока температура, болі в горлі. Виписує рецепт, простягає хворому і каже:
- Постільний режим, полоскання горла розчином фурациліну в теплому вигляді п'ять-шість разів на день, таблетки по одній штуці кожного з двох видів.
Лікар хоче викликати чергового пацієнта, але бачить, що хворий не поспішає йти. Лікар запитально дивиться на нього.
- Доктор, у мене ангіна, так?- запитує він.
Лікар підтверджує.
- А вона не дасть ускладнення на серце?- знову задає питання хворий.
- Ні, ні, вам не про що турбуватися. Ви вперше захворіли, потрапили до лікаря вчасно. Лікуйтеся акуратно, і все буде в порядку.
- Так, звичайно. Спасибі, доктор. А я чув, що ангіна часто закінчується запаленням нирок. Заради бога, пробачте, але... не може і таке ускладнення розвинутися у мене?
Лікар уважно дивиться на хворого і думає, що от він знову допустив помилку. І, як часом буває, коли за дверима сидить велика черга, забув, що до нього прийшов не просто пацієнт, а людина, яка, як образно кажуть лікарі, хворіє своєю хворобою плюс страхом...
Ці випадки підтверджують те, що лікарю треба бути тонким і спостережливим психологом, а не тільки блискучим фахівцем.
Хоча для ретельного огляду у вищенаведених випадках і не було потреби, лікар повинен був все-таки оглянути хворого, поговорити з ним, а може бути, навіть і послухати серце, провести перкусію (выстукивание молоточком або пальцями), просто взяти пацієнта за руку, подивитися лагідно в очі... У всіх цих діях закладений глибокий психотерапевтичний сенс. Таке спілкування діє на хворого цілюще.
Багато судять про майстерності, кваліфікації та компетенції лікаря по тому, як останній оглянув або вислухав їх. Крім того, ретельний огляд вбереже лікаря від грубих діагностичних помилок, які неминучі у разі недооцінки всебічного огляду та обстеження хворого.
Неуважність лікаря, як правило, дуже болісно переноситься пацієнтами. Якось під час обходу одна хвора звернулася до професора з проханням перевести її в іншу палату, до іншого лікаря. Коли він поцікавився причиною такого прохання, вона відповіла:
- Та хіба це лікар? Вона вперше прийшла до мене, мені так багато треба було їй сказати, вона ж дві хвилини посиділа біля мого ліжка та при цьому займалася якимись сторонніми справами...
