Зіставлялися дані, отримані у студентів факультету фізичного виховання (288 осіб) та інших факультетів (432 особи) цього ж інституту.
Однорідність цих груп очевидна - вік, кліматичні умови, харчування, побут і т. д. - все це було однаковим. Відрізнялися вони тільки тим, що студенти факультету фізичного виховання займалися спортивної тренуванням. Виявилося, що у студентів факультету фізичного виховання зміни мигдаликів у поєднанні з кариозными зубами зустрічаються в 4 рази частіше (відповідно 31,2% і 8,9%), а тільки зміни мигдаликів без каріозних зубів - у 2 рази частіше, ніж у студентів інших факультетів (відповідно 16,1 % та 8,5%).
Посів мазків із зіву показав, що у студентів факультету фізичного виховання ріст колоній на чашках Петрі мав місце майже вдвічі частіше, ніж у студентів інших факультетів (88,72 % і 48,22 %), так само як і зростання гемолітичного стрептокока (77% і 40%). Припущення про те, що таке збільшення росту колоній у студентів факультету фізичного виховання пояснюється запиленістю закритих спортивних залів, де вони займаються, було спростовано дослідженням посівів мазків із зіву молодих робітників килимового цеху (найбільш запиленого) в тому ж Ставрополі, у яких висеваемость гемолітичного стрептокока склала 38 %, тобто таку ж величину, що і у студентів, які не займаються спортом.
Цікаво відзначити, що, за даними Т. М. Єрохіної, відсоток студентів факультету фізичного виховання з кариозными зубами збільшується паралельно спортивного стажу. Так, у студентів I курсу цей показник становить 16%, причому частіше 1-2 каріозного зуба у кожного, а у студентів IV курсу він досягає 45 %, причому у ряду осіб виявлено по 7-8 каріозних зубів. Це повністю підтверджується даними, отриманими нами при дослідженні порожнини рота студентів ГДОИФК їм. П. Ф. Лесгафта. Відсоток студентів з кариозными зубами виявився істотно вище, ніж серед робітників того ж віку заводу «Кінап» та студентів Політехнічного інституту і чітко збільшується з віком і зростанням спортивної майстерності. За даними В. С. Воробйова, Н. Я. Лагутіна, С. А. Кірюхіна (1987), що обстежили велику групу кваліфікованих спортсменів, у 97,7 % виявлено карієс зубів, причому КПУ (карієс, пломба, видалення зубів) склали в середньому 7,4 у кожного спортсмена. Найбільший КПУ був у хокеї та фігурному катанні, тобто в зимових видах спорту. За нашими даними, найбільший відсоток спортсменів з хронічним тонзилітом виявився також у зимових видах спорту. Ці ж автори у 25 - 48,5% випадків виявили гінгівіт і в 10-12% пародонтит. На їхню думку, основну роль у розвитку стоматологічних захворювань у спортсменів відіграють перевтома і різкі коливання температури повітря.
Крім того, причинами розвитку карієсу зубів у спортсменів ряд авторів вважають порушення режиму харчування, зокрема зловживання вуглеводами, що призводять до утворення зубного каменю, збільшення мікрофлори, бродильних процесів в порожнині рота і т. д. У плавців істотну негативну роль відіграє хлорована вода, оскільки хлор погано впливає на тверді тканини зубів і сприяє розсмоктуванню цементних пломб. Все це вимагає уваги. Разом з тим профілактикою карієсу зубів займаються недостатньо, щоб не сказати - не займаються зовсім.
Крім систематичних відвідувань стоматолога, представляється важливим при розробці дієтичного режиму спортсмена включати в раціон певна кількість фтору, солей кальцію і фосфору, які запобігають розвиток карієсу зубів . Рекомендується постійно фторування питну воду, давати всередину таблетки, що містять фтор, і т. п. Слід звертати найсерйознішу увагу на
ретельний догляд за порожниною рота, гігієнічне утримання зубів і слизової оболонки порожнини рота і т. п.
За даними 3. С. Миронової та Н. А. Фролочкиной (1977), ретельно проведена санація порожнини рота у членів збірної команди СРСР на XXI Олімпійських іграх дала блискучий результат - за час ігор не було жодного звернення спортсменів нашої команди до стоматолога.
Що ж стосується захворювань ЛОР-органів, з яких понад 50 % становлять хронічні тонзиліти, то, за даними різних міст і республік (Москва, Україна, Свердловськ та ін) і за різні роки (з 1959 по 1981 р.), по відношенню до всіх захворювань вони складають у спортсменів від 25 до 50%. За даними Н. Д. Граєвської і співавт. (1964), серед провідних спортсменів Москви цей показник дорівнює 16,4%. Крім того, у 13,7% відзначені каріозні зуби і 11,7 %- хронічні захворювання дихальних шляхів і придаткових порожнин носа-всього з вогнищами інфекції виявляється 41,8% провідних спортсменів.
