Рішення проблеми статевої моралі ускладнюється явищами акселерації інтимністю сексуальних переживань, схильністю дітей тримати їх у таємниці. Величезної шкоди вихованню наносять необґрунтовані підозри, плітки, непотрібні натяки на адресу добрих почуттів підлітків і перших проявів їх щирої дружби і любові.
У процесі статевого виховання необхідно повідомити підлітку основні відомості з загальної та статевої гігієни, попередити його про фізичних і моральних наслідки раннього статевого життя та можливості венеричних захворювань, забезпечити комплекс заходів, які перешкоджають формуванню звички до вживання алкоголю, паління, мастурбації і інших сексуальних схильностей.
Батьки, а разом з ними і педагоги, стурбовані ранніми шлюбами, а іноді і фактами раннього початку активного статевого життя, яка у деяких юнаків і дівчат починається у віці 15-16 років. Подібні факти трапляються переважно там, де батьки не зуміли вчасно втрутитися у світ інтимних переживань дитини або, помітивши у нього ненормальні сексуальні потяги, пішли по неправильному шляху обмеження і заборони контактів між хлопчиками і дівчатками. Впертість підлітка, його схильність до парадоксальних реакцій найчастіше викликають дію, протилежне нашим прагненням і бажанням. Ні сувору заборону батьків, ні релігійна Мораль, яка виховує дітей у дусі негативного ставлення до статевих переживань, не вирішують проблеми статевого виховання. Отже, при владному пробудження статевого почуття батьки повинні прагнути не до проповіді статевого утримання, а до глибоко продуманому переключенню кипучої енергії молодої людини на спорт, туризм, наукові знання і трудові подвиги, світ мистецтва і літератури. Високі моральні якості батьків, підкріплені життєвими прикладами,- основна умова правильного статевого виховання дітей.
Одночасно з вихованням соціальної культури особистості слід допомогти підліткам правильно орієнтуватись в їх пробуджуються почуття з тим, щоб школярі старших класів, а також студенти могли розрізняти справжню любов від супутнього їй почуття закоханості, захоплення, симпатії. Батьки, авторитет яких у цьому питанні має відігравати вирішальну роль, повинні переконатися самі і пояснити дітям, що симпатизувати і захоплюватися - ще не значить любити. Любов вимагає перевірки часом, а симпатія, захоплення і навіть закоханість - такі категорії, в яких переважають елементи випадковості, короткочасності. Народна мудрість говорить - розлука для закоханих, що вітер для полум'я: легку - гасить, сильну - розпалює.
Статеві прояви дитини за останні роки все частіше привертають увагу лікарів і педагогів. Багато спірних питань стають тепер більш зрозумілими і очевидними. Так, при вивченні характеру і форм статевих проявів у дітей було встановлено їх вражаючу різноманітність - від прихованих і замаскованих форм, ніжних і ласкавих проявів по відношенню до свого обранця або обраниці, до проявів, коли статеві відносини носять відкрито грубий характер, що свідчить про патологічних відхилень у психічному розвитку дитини. Такі діти потребують не тільки спеціальні заходи виховання, але і в спеціальних лікарських впливах.
Питання статевого виховання вимагають значного вміння, особливого такту і великої чуйності. Прийомами правильного спокійного впливу на виникаюче статеве цікавість повинні володіти не тільки вихователі і педагоги, але в значно більшій мірі і батьки. Якщо в розумовому і фізичному розвитку дітей школа і сім'я виступають в ролі рівноправних учасників, то в питанні попередження статевих відхилень вирішальна роль належить батькам. Лікарі та педагоги можуть висвітлити це питання з природничо-наукової точки зору. Наприклад, враховуючи анатомо-фізіологічні особливості певного вікового періоду, вони можуть з групою в 15-20 учнів провести бесіди про загальну та статевої гігієни, про товариство, дружбі, любові, показавши духовні пориви цього історично виправданого благородного почуття, яке збагачує і звеличує особистість людини. Під впливом таких бесід вони починають приділяти більше уваги своєму зовнішньому вигляду, намагаються бути ввічливими, з великою повагою ставляться не тільки до старших, але і до однолітків.
Батьки в свою чергу повинні застерегти підлітка від деяких крайнощів першої любові (раннє статеве життя, вагітність, венеричні захворювання, перспектива бездітного шлюбу тощо). Про таких ексцесах слід говорити у вигляді натяків як про можливі помилки (але фатальних!) першого статевого почуття.
Педагоги, розкриваючи на повсякденних прикладах сутність комуністичної моралі, і лікарі, висвітлюючи анатомо-фізіологічні особливості статевої функції з природничо-наукової точки зору, закладають фундамент, на якому батькам легше направляти поведінку дітей у плані найбільш інтимних психологічних переживань. Непрофесійне втручання педагога у світ сексуальних переживань учнів може залишити небажані наслідки. Наприклад, розмова педагога, вихователя, лікаря про патологічних статевих звичках з групою хлопчиків або дівчаток приховує серйозні небезпеки, так як багато діти під час таких розмов не тільки вперше про це дізнаються, а й намагаються при першому зручному випадку перевірити почуте на практиці. До цього привертають особливості дитячої фантазії, вразливість, підвищена сугестивність.
Проникнення батьків у психічний світ дитини, їх уважне спостереження за пробудженням і розвитком статевого почуття попереджають згадані вище «фатальні» помилки. Поява підвищеного статевого цікавості в ранньому дитячому віці повинно насторожувати батьків, так як воно без їх впливу може стати причиною формування нездорових статевих звичок і болісно зміненої психіки.
Для успішного вирішення завдання статевого виховання дітей батьки повинні бути озброєні основними педагогічними та медичними знаннями, чому і присвячується дана робота. У ній розглядаються: а) особиста і статева гігієна, окремо хлопчиків і дівчаток, в різні періоди життя; б) попередження формування хибних навичок і звичок; в) становлення почуття товариства, дружби та шляхи переростання їх в щиру любов.
Окрема глава присвячена розкриттю сутності комуністичної моралі, оскільки вона становить основу статевого виховання, гальмування статевого інстинкту привнесеної культурою та іншими спонукальними мотивами до більш високих форм поведінки.
Якщо в процесі виховної роботи будуть недоучитываться перераховані вимоги, то ми не зуміємо досягти гармонійного розвитку особистості дитини. Виникли невідповідності (дисгармонії) можуть з'явитися причиною дитячої нервовості й сприяти виникненню статевих відхилень.
