Після операції на серці виникає передусім необхідність у забезпеченні організму киснем для усунення гіпоксії і відновлення разового балансу, тобто нормальних пропорцій між споживаною киснем, перекриттям дефіциту, що утворився у зв'язку з хворобою, і евакуацією вуглекислого газу і накопичених метаболітів у зовнішній світ, а також у відновленні нормальної кардіогемодинаміки, забезпеченні енергетичними і пластичними матеріалами в першу чергу головного мозку та міокарда.
Для забезпечення цих запитів організму необхідно вже в перші дні після операції включити в загальний комплекс лікувально-відновлювальних заходів лікувальну фізкультуру і особливо дихальну гімнастику, раннє переміщення в ліжку то на один, то на інший бік, а потім після першого етапу лікарняного лікування таких хворих направити на другий етап лікувально-реабілітаційної допомоги в місцевий заміський санаторій. Така тактика надзвичайно важлива для прискорення процесу відновлення функціональної активності не тільки кардіогемодинаміки, але і кровопостачання всіх органів і тканин, а також для усунення гіподинамії, підвищення трофіки, особливо эндомиокарда, запобігання можливості виникнення несподіваних ускладнень.
Тому диференційоване застосування природних лікувальних факторів для завершення етапу лікування та проведення першого етапу реабілітації таких хворих має велике медико-біологічне і соціологічне значення. Медико-біологічний зміст цих заходів полягає в тому, що використання природних лікувальних факторів за певними полегшеним методиками сприяє якнайшвидшому загоєнню внутрішньосерцевої ранової поверхні, відновлення кровопостачання эндомиокарда і внутрішньосерцевої гемодинаміки, особливо усунення гіпертензії малого кола кровообігу. Соціологічний сенс раціонального використання природи в цілях зміцнення здоров'я хворих, які перенесли комплекс операцій на серцево-судинній системі, зводиться до того, що зміцнення здоров'я і усунення різних ускладнень сприяють якнайшвидшому поверненню оперованих до трудової діяльності. Це знижує витрати держави по тимчасовій непрацездатності, зменшує частоту інвалідності і зменшує витрати на утримання таких пацієнтів в лікарняному стаціонарі.
Однак лікувальна тактика при хірургічному втручанні у відношенні хворих з вродженими і набутими вадами серця неоднакова, оскільки при ревматичному пороці, наприклад, може виникнути загострення ревматизму, який іноді закінчується несприятливо. Тому таких хворих необхідно ретельно готувати до операції і піддавати комплексного лікування після її проведення. Якщо до операції при відсутності ознак загострення ревматичного процесу істотне значення мають загальнозміцнюючі засоби аж до застосування природних лікувальних факторів (при відсутності симптомів серцевої недостатності), то після операції основна увага має зосереджуватися на придушенні ревматичного процесу. У цих випадках поряд з салициловыми препаратами необхідно застосовувати високочастотні електромагнітні хвилі за інтенсивними методиками або гормональні препарати в залежності від загального стану хворого.
Якщо ревматичний процес під впливом хірургічного втручання не активізувався, то доцільно таких хворих через 3-4 тижні направити на перший етап реабілітації в місцевий кардіологічний санаторій.
Раціональний режим життя - дозовані прогулянки по терренкуру, лікувальна гімнастика, сон на повітрі, повітряні ванни, призначення імпульсних струмів по методиці електросну, збалансоване харчування, а в зимовий час і лижні прогулянки - все це сприяє відновленню кардіогемодинаміки, зміцненню здоров'я, успішному проведенню першого етапу реабілітації.
