Питання довготривалого лікування і структури стаціонарних установ для досліджуваного контингенту хворих потребують подальшої поглибленої розробки. Більшість фахівців схильні вважати, що ізоляція хворих похилого і - старечого віку від більш молодих, які потребують тривалого лікування, недоцільна, тобто організація спеціальних відділень і лікарень лише для людей похилого віку не виправдана. Необхідність організації стаціонарів для довготривалого лікування хворих визнана фахівцями багатьох країн і обумовлена не лише великим числом хворих літнього віку, які страждають кількома хронічними захворюваннями, але і економічними міркуваннями - більш ефективним використанням ліжок у загальних стаціонарах і більш низькою вартістю ліжко-дня. Завданнями такого стаціонару є доліковування хворих, які перенесли гострі захворювання, комплексне лікування хронічних, тривало протікаючих захворювань, активна реабілітаційна терапія, відновлення працездатності або активація хворих і повернення здатності до самообслуговування.
Стаціонари для хронічно хворих, або, як їх зараз називають, для довготривалого лікування, можуть бути спеціалізованими (для перенесли інфаркт, для хворих з порушеннями функції опорно-рухового аппарату, з наслідками інсультів та порушеннями функцій нервової системи). Частіше в таких закладах є декілька відділень різного профілю. В стаціонарах для довготривалого лікування хворих велику увагу в комплексі лікувальних заходів приділяється всіх видів відновної терапії, в тому числі професійної реабілітації. Особливі умови роботи в них диктують необхідність зменшення навантаження середнього і особливо молодшого медичного персоналу. Важливо передбачити спеціальне обладнання палат і допоміжних приміщень, зали для майстерень, прогулянкові кімнати і тераси. Кубатура палат повинна бути великою. Для важкохворих потрібно близько 15% площі в одномісних палатах; решту площі займають двох - і тримісні палати. Коридори і двері повинні бути широкими, доступними для пересування хворих на візках. В усіх приміщеннях необхідно обладнати спеціальну сигналізацію. Лікарні для лікування хворих хронічними захворюваннями повинні бути консультаційними та організаційно-методичними центрами, базами підготовки лікарів для закладів подібного профілю. Такий стаціонар повинен бути розрахований на 300-400 місць і розташований ізольовано на території багатопрофільної лікарні. Деякі автори пропонують відкривати при таких лікарнях денні центри для доліковування хворих.
У багатьох країнах лікарні для хронічно хворих та будинки-інтернати мають багато спільного відносно штатів, організації послуг, лікування і відновлювальної терапії.
У деяких країнах Західної Європи, зокрема в Англії, Нідерландах, Бельгії, геріатричні лікарні часто являють собою поєднання будинку для престарілих та лікарні для хронічно хворих; штати їх відповідають таким у геріатричної лікарні. У Франції до цієї категорії установ відноситься лікарня-притулок для престарілих, інвалідів, хронічно і невиліковно хворих.
