При проведенні занять необхідно суворо дотримуватися поступовість і послідовність навантаження. Для цієї вправи слід підбирати таким чином, щоб кожне попереднє готувало організм до виконання наступного, одночасно забезпечуючи чергування роботи різних м'язових груп за принципом розсіяної навантаження. Слід передбачити більш частий відпочинок, як пасивний, так і активний, дихальні вправи і вправи в розслабленні. Загальнорозвивальні вправи повинні забезпечувати різнобічний і виборче вплив на певні м'язові групи та суглоби, відділи хребта. Це дозволить цілеспрямовано впливати на розвиток і підтримка рухових якостей, відновлення або збереження обсягу рухів у суглобах, поліпшити координацію і поставу.
При виконанні вправ особливу увагу необхідно звертати на правильну постановку дихання. Воно повинно поєднуватися з рухами, бути вільним, без затримок. Треба навчити займаються більш тривалого, ніж вдих, на видиху, що сприяє поліпшенню вентиляції, газообміну і припливу крові до серця. Як правило, нахили і повороти тулуба, присідання, зведення та опускання рук, підйом і згинання ніг проводяться на видиху.
Вихідні положення необхідно чергувати, виключаючи такі, які ускладнюють або затримують дихання, викликають різкі припливи крові до голови, що ускладнюють виконання рухів. Різка зміна положень стоячи, лежачи і навпаки негативно впливає на серцево-судинну систему літніх людей, що займаються у II і особливо у III групі. Їм рекомендується чергувати вихідні положення наступним чином: стоячи, сидячи, лежачи, сидячи, стоячи.
В ході занять реакція організму на навантаження визначається за зовнішніми ознаками, поведінкою і самопочуттю займаються, за рівнем працездатності. Слід зазначити, що орієнтація на суб'єктивну оцінку навантаження може іноді бути неадекватною і призвести до негативних зрушень з-за переоцінки літніми людьми своїх можливостей. Тому при контролі за інтенсивністю та допустимістю навантаження необхідно орієнтуватися на ЧСС. З цією метою перед заняттям, в основній частині та в кінці заключній частині проводиться підрахунок пульсу. Допустима його величина становить для 40-49-річних 150 уд/хв; 50-59-річних-140 уд/хв; 60-річних і старше-130 уд/хв. Фізіологічна крива навантаження повинна поступово підвищуватися на початку заняття, досягати свого максимуму до середини або другої третини основної частини й плавно знижуватися до кінця заняття. Щільність занять в перші місяці не повинна перевищувати 40-55%, а через півроку може наблизитися до 60-65%. Надалі рекомендується в III групі підтримувати досягнуту щільність, а у ІІ та і групах збільшувати відповідно до 70 і 80%.
Ефективність занять визначається лікарсько-педагогічними спостереженнями, змінами антропометричних показників, амплітуди рухів у суглобах, функціональними пробами серцево-судинної і дихальної систем, а також лікарськими обстеженнями, проведеними 2 рази в рік і за показаннями. При поліпшенні об'єктивних і суб'єктивних показників, позитивних змінах у фізичної підготовленості що займаються можна перевести в більш сильну медичну групу.
