Потягу характеризуються періодичністю протікання і постійністю проявів. В періоди їх актуалізації пов'язані з ними потреби стають домінуючими, а інші гальмуються. Задоволення потягів супроводжується розрядкою нервово-психічної напруги і створює передумови для актуалізації інших потреб, тим самим забезпечуючи можливості для їх задоволення.
Потягу, як правило, пов'язуються з широким колом спонукальних мотивів і інтересів особистості, які визначають форму і спрямованість їх реалізації. Вони можуть гальмуватися або придушуватися, переноситися з одного об'єкта на інший. Різні потяги можуть вступати в конфлікт, який дозволяється у процесі боротьби мотивів.
З сказаного слід, що потягу характеризуються в першу чергу динамічною функцією, представляючи собою передумову для формування мотивації більш високого рівня. Однак дослідження ступеня вираженості (інтенсивності) всякого потягу і його регулятивної ролі в поведінці стає можливим лише в контексті розгляду його змістовної сторони, що практично може бути здійснено на основі аналізу різних психологічних механізмів, які беруть участь у виникненні, актуалізації, дезактуализации потягів, а також тих психічних процесів і станів, за фасадом яких ховається той або інший потяг.
Таким чином, основним принципом дослідження феномену потягів, мабуть, слід визнати принцип єдності його динамічної та змістовної сторін.
Наведені міркування характерні для більшості авторів, які так чи інакше зачіпають проблему психології потягів. Оскільки за рідкісними винятками (Обухівський, 1971) вони не бачили у вивченні сфери потягів самостійної психологічної задачі, дана трактування страждає чималою часткою формалізму. Ймовірно, тільки в двох випадках таку модель потягів можна прийняти беззастережно: коли розглядаються органічні потягу, в дійсності є передумовами для потреб, або коли в основу міркувань кладеться психоаналітична доктрина. Як це ні парадоксально, але наведене розуміння потягів (що міститься навіть в останніх вітчизняних психологічних словниках) є по суті прямим запозиченням цього поняття з теорії психоаналізу 3. Фрейда, у якій постулюється первинність таких потягів, як сексуальне, агресивний і потяг до смерті, по відношенню до більшості інших мотивів. У сучасній психології накопичено достатньо аргументів, які можуть бути протиставлені цим уявленням (Мясищев, 1965; Леонтьєв, 1975; Хекхаузен, 1986). Вивчення потягів, сформованих на основі розумних социогенных потреб і створюють мотиваційну основу для розвитку особистості та її самореалізації, з одного боку, і патологічних потягів, що виникають в результаті надмірного посилення, ослаблення або перекручення тієї або іншої потреби, з іншого,- приводить до висновку, що теза про первинність потягів по відношенню до потреб можна визнати як безперечний. На нашу думку, потяги можуть виникати на стадії руху мотиваційного процесу від потреби до її предмета і далі до її задоволення.
Для виникнення потягу потрібно декілька умов. Перше з них - напруженість потреби, що лежить в основі потягу і суб'єктивно переживаемой як сильна потреба, дефіцит, фрустрація. Друга умова визначається властивостями об'єкта, за допомогою якого дана потреба може бути опредмечена. Передбачуваний предмет потреби повинен володіти «багатством можливостей» (А. П. Мар'яненко) в плані задоволення переживаемой потреби. Третьою умовою, без якої неможливе виникнення потягу, є відсутність у суб'єкта засобів реалізації потреби. Причини їх відсутності можуть бути об'єктивними, коли предмет, наприклад, практично не досяжний для суб'єкта, або суб'єктивними, коли індивідуально-особистісні особливості суб'єкта блокують або істотно послаблюють його здатність до розробки засобів досягнення мети.
Сторінки: 1 2 3
