Хто заражений страхом хвороби, той вже заражений хворобою страху. М. Монтень
... Погляд хворого Ст. був вивчають, недовірливим і трохи сумним. На вигляд йому можна було дати років 38-40. Працював пацієнт бухгалтером.
Історія захворювання така: на курорті, він слухав лекцію про попередження раку. Сталося так, що через деякий час у В. з'явилося невелике розлад шлунка. Хвороба була швидко ліквідована, але лікар порадив протягом місяця дотримуватися дієти. Ст. почав харчуватися тільки білим хлібом, відварами, кашами і молочними продуктами. Внаслідок такої дієти (неправильно понятий і до того ж надсуворої) з'явились зниження апетиту, тяжкість у надчеревній ділянці, пригнічений настрій. Повторне звернення до лікаря закінчилося напрямком на рентгенівське дослідження. У виданому на руки Ст. висновку було зазначено, що шлунок має крючкообразную форму (зауважу, що це не свідчить про хворобу).
Ст. згадав лекцію, перечитав куплену брошуру «Рак виліковний», де попутно були викладені ознаки раку... і «все зрозумів». Згадався шепіт рентгенологів і погляд лікаря. Так і є, доктор, щоб заспокоїти його, говорив неправду. Хвороба вже, мабуть, запущена. Почалися ходіння від одного лікаря до іншого, відвідування спеціальних клінік, гомеопатів. Свою розповідь Ст. закінчив словами:
- Про те, що у мене рак, я знаю, хочу тільки остаточно дізнатися, скільки мені залишилося жити, і тому прошу покласти мене в лікарню. Знаю, що лікарі хворим правду не кажуть. Але я нічого не боюся (тут він зробив спробу посміхнутися), мені можете сказати все. Я хочу правду, доктор. Тільки правду.
У В. ніякого раку не виявилося - він страждав острахом раку. Довелося, однак, витратити чимало сил і часу, щоб переконати його в цьому.
Чому ж Ст. захворів? Звичайно, він вразливий, легко піддається навіюванню людина, але чималу роль в його захворюванні зіграли подібна лекція про рак, необережно видане на руки висновок рентгенолога, надмірно сувора дієта. Все це призвело до самонавіяння і до справді поганого самопочуття.
Серед відвідувачів лікувальних установ нерідко можна зустріти таких пацієнтів, які шукають у себе різні хвороби, особливо рак, «виявляють» їх ознаки, звіряють з описом в медичних книжках, без кінця обстежуються, потребують лікування.
Вони відвідують багатьох лікарів, намагаючись не пропустити жодного відомого або «важкодоступного». При цьому одні хворі пояснюють це тим, що «мій сусід теж ходив, ходив, йому говорили, що нічого страшного у нього немає, а на тому тижні він помер». Інші виходять з того, що одна голова хороша, дві - краще, а три - зовсім добре. Нарешті, треті «перевіряють» діагностику і лікування, зіставляючи висновки і рекомендації різних медиків...
Всі думки та інтереси цих нещасних людей зосереджені тільки на тій хворобі, на існування якої вони переконані. Ці люди не мають самі спокою, немає спокою і у їхніх рідних. Вони ображаються, коли лікар говорить про необхідність лікувати нервову систему, і шукають «більш знаючих і більш чуйних» докторів.
Нічого гріха таїти, нерідко і ми допускаємо тут помилку, кажучи такому пацієнту: «У вас нічого немає». Хворого це ображає, бо сприймається це як: «Даремно відбираєте у лікарів час». А насправді мова йде про дійсно хворого чоловіка, який втратив віру і в медицину, і в лікарів. Та й лікувати такого пацієнта часом набагато важче, ніж хворого з органічним захворюванням серця або легенів.
Походження всього цього мають певне значення тип нервової системи людини і сукупність факторів, що послаблюють її: перенесені хвороби, перевтома, неприємності, куріння та ін. Але чималою таких людей, у яких хвороба виникла або збільшилася під впливом навіювання або самонавіювання.
