Алергічні захворювання розвиваються, як вже зазначалося, в результаті взаємодії надходить в організм алергену з імунною системою, і вони розвиваються легше і швидше при наявності генетично детермінованою зміненої реактивності імунологічного апарату, при підвищеній проникності і зниженою захисної функції природних бар'єрів, при наявності лабільності нейроендокринної та судинної систем. Формування ж конкретного виду сенсибілізації, з одного боку, залежить від інтенсивності дії відповідного алергену, з іншого - пов'язане з віковими анатомо-фізіологічними особливостями органів і систем, ступенем їх зрілості і пошкодження в період експозиції алергену.
При комплексному алергологічному обстеженні з широким спектром алергенів більше 1000 дітей з алергозами у віці від 1 місяця до 15 років було виявлено, що у формуванні алергічних захворювань беруть участь різні види сенсибілізації, але з неоднаковою частотою (табл. 3.1).
З таблиці 3.1 видно, що найбільш поширеною у дітей є харчова сенсибілізація, яка виявляється в 89,25% випадків. Майже у половини хворих визначається сенсибілізація до домашнього пилу і бактеріальних алергенів, у третини-до лікарських і приблизно у чверті - до перу подушки, до эпидермальным і пилкових алергенів, причому в більшості випадків ( 48,15%) в поєднанні між собою. У частині випадків виявляється сенсибілізація не має відношення до етіології захворювання, будучи субклінічній (латентної).
Субклінічна сенсибілізація свідчить про невисокою ступеня чутливості хворого до специфічного алергену і може відображати в одних випадках доклінічний етап формування алергії, в інших - алергію, перенесену в минулому. У цьому плані цікаві спостереження С. Collins-Williams (1973) та Ст. Halpern (1973). Перший автор отримав позитивні результати шкірних проб з харчовими алергенами у практично здорових людей, які в дитинстві страждали харчовою алергією, що вказує на можливість збереження субклінічній сенсибілізації багато років; другий, навпаки, отримав позитивні шкірні реакції при тестуванні з пилковими алергенами у дітей за кілька років до появи у них симптомів полінозу.
В наших спостереженнях, як видно з таблиці 3.1, рівень субклінічній сенсибілізації неоднаковий при різних видах алергії: найбільш високий - при бактеріальної (76,79%) і низький - при харчовій (9,83%). При інших видах алергії питома вага субклінічній стадії становить чверть або половину випадків. Це означає, що лише у третини хворих обумовлена при аллергообследовании бактеріальна сенсибілізація є причиною алергічного захворювання, в той час як виявляються харчова у 9/10, а лікарська, пилкова та пилова у 2/3-1/2 хворих є маніфестних. Субклінічна сенсибілізація до алергену визначається зазвичай при поєднаної сенсибілізації на фоні основної, етіологічно значущою.
Хворий В. Р., 4 роки, іст. бол. № 2117, перебував у відділенні з діагнозом «себорейна екзема генералізована». На тлі призначеного лікування настало поліпшення стану, що дозволило провести комплексне алергологічне обстеження (КАО) з різними групами алергенів (лист КАО 3.1). В результаті обстеження встановлена етіологічна роль у розвитку екземи багатьох харчових продуктів - білка яйця, коров'ячого молока, цукру, яблука, картоплі, моркви, буряка, борошна пшеничного, цитрусових. Це підтверджено позитивним результатом не тільки КСП, РПК, РЛЛ, але і ЭПОТ: при їх вживанні з'являлися симптоми захворювання. Поряд з манифестной харчової, виявлена субклінічна сенсибілізація до 3 груп алергенів: побутовим - домашнього пилу, перу подушки; бактеріальним - кишковій паличці і лікарським - пеніциліну. Про це свідчать позитивні результати шкірних проб, РПК, РЛЛ при негативних провокаційних тестах.
