У появі і розвитку перевтоми та перенапруження, а також у виникненні різних інших захворювань або патологічних станів у спортсменів суттєву роль відіграє наявність ОХИ. Що ж стосується стану перетренованості, то воно виникає тільки у тренованого спортсмена і в даний час розцінюється як перенапруження ЦНС, тобто невроз (див. далі). Спортсмен стає дратівливою, часто ображається, у нього порушуються сон і апетит, виникають відраза до тренувань, загальне погане самопочуття.
Від ступеня перенапруження ЦНС і типу вищої нервової діяльності спортсмена залежить і ступінь вираженості цих симптомів, і тоді перетренованість проявляється або неврастенічними, або істеричними, або психастеническими реакціями.
Причиною виникнення стану перетренованості є не тільки надмірні, але й одноманітні і часті тренування, проводяться без урахування емоційного стану спортсмена. Мають значення також порушення режиму. Все це призводить до порушення координації між ЦНС, внутрішніми органами і руховим апаратом. На цьому тлі можуть виникати різні захворювання внутрішніх органів. При перетренованості функціональний стан інших органів і систем може бути на досить високому рівні. Після відповідного відпочинку і лікування стан спортсмена зазвичай відновлюється.
Якщо ж при перетренованості визначається зниження загального функціонального стану, це свідчить про поєднанні неврозу з загальним перевтомою. Якщо ж при стані перетренованості одночасно визначаються морфологічні і функціональні порушення інших систем і органів, слід говорити не про стадіях перетренованості, як це вважали раніше, а про поєднанні перенапруження ЦНС з перенапруженням відповідних систем і органів спортсмена.
Так, наприклад, якщо при стані перетренованості спостерігаються певні зміни ЕКГ, це слід розцінювати як поєднання перенапруження ЦНС з перенапруженням серця; якщо є зміни в сечі - з перенапруженням нирок і т. д.
На жаль, ці стани іноді не розділяють, а деякі автори намагаються навіть створити окрему нозологічну одиницю, тобто вважати перетренованість самостійним захворюванням. Разом з тим з опису цього «захворювання», клінічна картина якого, за визнанням цих авторів, дуже різноманітна, очевидно, що воно являє собою поєднання неврозу з симптомами перенапруження різних систем і органів. Різноманітність клінічної картини залежить від того, з перенапруженням яких систем і органів поєднується цей невроз. І немає ніякої необхідності штучно створювати нові захворювання.
Разом з тим в літературі Ргосор (1956) виділяє як самостійне захворювання, так звану спортивну хвороба. Така точка зору знаходить підтримку й у вітчизняній літературі. Однак, як визнає і Л. Н. Марков, ця «хвороба», досі не має чіткого опису клінічної картини, немає уявлення про її патогенезі, немає класифікації і навіть відомостей про її поширеності серед спортсменів. Це не випадково, бо такого захворювання, на наш погляд, просто не існує. Немає ніякої необхідності штучно створювати нові нозологічні форми, коли опис патологічних станів, об'єднаних у поняття «спортивна хвороба», повністю вкладається в існуючі загальноприйняті нозологічні одиниці. Під спортивною хворобою розуміють перетренировку, проте в даний час немає ніяких сумнівів в тому, що перетренування - це невроз і її прояви залежать від форми і ступеня вираженості цього неврозу. Як зазначалося вище, цей стан може поєднуватися з іншими проявами перевантаження, а може протікати ізольовано. Тому уявлення про стадії перетренованості не витримує критики і тільки заважає правильній оцінці стану спортсмена та його раціональному лікуванню.
Найбільш ефективними засобами попередження стану перенапруження, у тому числі і перенапруження ЦНС, тобто перетренованості, є сувора індивідуалізація фізичного навантаження і раціональна побудова тренувального процесу.
Таке розуміння стану перевтоми і перенапруги дозволить правильно клінічно оцінювати ці стани і раціонально проводити заходи їх попередження та лікування.
