Повна відмова від краніотомії на живому плоді є однією з найближчих завдань сучасного акушерства. Більшість вітчизняних і зарубіжних авторів до вирішення цієї проблеми підходять дуже обережно, так як вважають, що ще не настав час, щоб повністю виключити операцію краніотомії на живому плоді з числа акушерських операцій.
Таким чином, з кінця 60-х років XIX століття різко змінюються погляди на показання до кесаревого розтину і краніотомії. Це було обумовлено появою вчення про антисептику, що дозволило розширити показання до кесаревого розтину і відповідно звузити показання до краніотомії на живому плоді.
Ще більше звузилися показання до краніотомії після виникнення вчення про асептику. Значно покращилися результати кесаревого розтину. Ця операція стала більш широко проводитися за відносними показаннями і навіть при затяжному перебігу пологів. Цьому сприяло удосконалення техніки операції і методів знеболення, а також ефективне застосування антибіотиків і сульфаніламідів.
Сучасне акушерство володіє всіма можливостями, що дозволяють передбачати і вчасно діагностувати ускладнення в пологах і своєчасно вживати заходів до більш бережного розродження, що забезпечує збереження життя не тільки матері, але й плоду.
Ми провели аналіз показань до краніотомії за даними історій пологів з великих родопомічних установ Москви за останні 30 років. При цьому показання до краніотомії враховувалися окремо за періодами. Породіллі I групи відносяться до періоду з 1938 по 1952 р., породіллі II групи - на період з 1953 по 1967 р. Зіставлення отриманих результатів дозволило виявити явну еволюцію акушерської допомоги протягом тривалого періоду часу.
З метою вивчення показань до краніотомії ми ретельно проаналізували кожну історію пологів. З ряду ускладнень, які нерідко причиною загибелі плоду, ми обирали лише ті, які спонукали лікаря вдатися до прискорення розродження шляхом перфорації голівки і эксцеребрации. Таке виділення основних показань кілька умовно, так як до краніотомії найчастіше вдаються при поєднанні декількох ускладнень родового акту. Так, наприклад, пологи при невідповідності розмірів таза і голівки часто супроводжуються вторинною слабкістю родових сил, тривалим безводним проміжком і ендометритом. Але ми вважали, що при такій акушерської ситуації основним показанням до краніотомії був клінічно вузький таз. Або інший приклад: затяжні пологи, обумовлені аномаліями пологової діяльності, нерідко супроводжуються розвитком ендометриту. Краніотомія у таких породіль проводилася в основному з приводу відсутність просування голівки, а не внаслідок ендометриту, який безумовно обтяжував перебіг родового акту і представляв значну небезпеку для здоров'я породіллі.
Однак у деяких породіль навіть при задовільній пологової діяльності явища ендометриту були настільки виражені (висока температура, частий пульс, озноб, гноевідние виділення зі статевих шляхів), що це ускладнення можна було розглядати як основну патологію, змусила акушера вдатися до краніотомії.
В I групі спостережень краніотомія у 33 породіль була проведена на живому плоді і у 103 - на мертвому. З 103 породіль з мертвим плодом у 65 краніотомія проведена на передлежачої голівки та у 38 - на наступній. З 38 жінок у 24 тазове передлежання плоду (у 10 - ножне і у 14 - чисте сідничне). У 3 жінок спочатку було головне передлежання плоду, а у 13 положення плода було або поперечне або косе. У цих жінок (16) в пологах проведений акушерський поворот, причому у всіх у них подальша головка була перфорована.
