Травматичні пошкодження щелепно-лицевої області від незначних до найсерйозніших в більшості випадків відбиваються на зростанні і розвитку тканин обличчя і щелеп. Своєчасна корекція цих порушень, ортодонтичне лікування, протезування під час спостереження за дитиною в критичні періоди розвитку щелеп попереджають формування деформацій.
Отже, всі діти, які перенесли травми, потребують тривалому спостереженні стоматолога і потребують індивідуальної спеціалізованої допомоги.
Пухлини щелепно-лицевої ділянки у дітей самі по собі призводять до порушення зростання і розвитку органів ротової порожнини, операції з приводу пухлин у свою чергу посилюють ці порушення. У той же час прогноз цієї складної патології може бути більш сприятливим (виключаючи злоякісний характер росту пухлини), якщо дитину вчасно взяли на диспансерне спостереження, що включає комплекс хірургічних, протетичних і ортодонтичних методів лікування. Період диспансерного спостереження триває від часу діагностики новоутворення до того віку, коли в дитини наступить стабілізація росту і розвитку органів порожнини рота, щелеп.
Таким чином, слід підкреслити, що більшість стоматологічних захворювань, які поширені серед дитячого населення, не виліковується в результаті разового і навіть багаторазового відвідування стоматолога. Ці захворювання, які діагностують одного разу в будь-якому віці, з різним ступенем активності тривають практично все життя (карієс зубів, пародонтоз). Необхідно відзначити, що в дитячому віці активність патологічного процесу завжди більш виражена.
Зазначені обставини диктують нагальну доцільність своєчасної діагностики ранніх стадій патології, попередження ускладнених форм захворювань і патологічних процесів, організацію динамічного спостереження дітей всіх вікових груп у стоматолога.
Слід підкреслити, що доцільність диспансеризації дітей у стоматолога обумовлена не тільки необхідністю своєчасного виявлення, лікування ранніх стадій захворювань, попередження розвитку ускладнених форм і т. д., але й не менш важливими факторами, спрямованими на профілактику виникнення стоматологічних захворювань.
В цьому плані перш за все необхідно відзначити такі фактори, які специфічні для дитячого організму і розглядаються як вікові особливості: диспропорція зростання і дозрівання органів порожнини рота, морфологічна і функціональна незрілість тканин зубів та щелепно-лицевої області.
У педіатрії виділяють наступні вікові періоди: період новонародженості та немовляти (від народження до 1 року); преддошкольный (від 1 року до 3 років); дошкільний (від 4 до 7 років), шкільний вік, в якому виділяють період молодшого шкільного віку (7 - 10 років), середній шкільний вік (11 -14 років) і період старшого шкільного віку (15-18 років).
Для кожного вікового періоду характерні свої особливості, зумовлені будовою і функцією системи життєзабезпечення організму, та визначено критерії фізіологічного стану зубощелепної системи дитини.
Висока частота вад розвитку аномалій та захворювань порожнини рота у дітей обумовлена в першу чергу тим, що протягом усього дитинства зубощелепно-лицьова система дитини складається з великої кількості морфологічно незрілих структур. Процеси її формування, дозрівання і перебудови відрізняються від таких систем насамперед тим, що вони носять характер не тільки наростаючого дозрівання, але і чітко сформованих тенденцій інволюції. В щелепи 8-річної дитини одночасно відбувається формування коронкової частини постійних молярів, ріст коренів премолярів, початок резорбції молочних іклів і остаточна резорбція молочних молярів. Зазначені особливості зумовлюють різну чутливість тканин, різні форми реакції та наслідки цих реакцій при одному і тому ж впливі зовнішніх і внутрішніх факторів.
