За даними А. Р. Кнорре (1953), кожна наступна стадія онтогенезу причинно випливає з попередньої і наявних у даний момент умов розвитку. Якщо умов (зовнішніх або внутрішніх), важливих для здійснення нормального процесу розвитку, бракує чи додається незвичайний зовнішній фактор, здатний вплинути на хід розвитку, онтогенез відхиляється від нормального шляху. Кожен орган має критичний період розвитку, під час якого він більш чутливий до впливу шкідливих факторів. Чим раніше діє негативний фактор, тим більша кількість дефектів виникає, а ті органи або частини органів, які в даний момент знаходяться ближче до вершини метаболічної активності, піддаються найбільш сильному впливу.
Отже, один і той самий несприятливий фактор, діючи на різних стадіях розвитку зубощелепної системи, викликає різні відхилення: вади розвитку в закладывающемся зубі, аномалію в формується зубі, умови до зниження опірності, ризик виникнення захворювання зубів, в яких йде процес звапнення тканин, і відсутність видимої реакції в зубах, де переважають процеси інволюції та резорбції.
У зубощелепній системі форма і функція органів взаємно пов'язані і зумовлені. Величина і форма зубів вимагають відповідних розмірів щелеп. Однак величина і форма щелеп формуються не тільки під впливом величини і форми зубів, мови і мигдалин, але і при активному впливі функцій жування, ковтання, мовної артикуляції, які в свою чергу обумовлені біологічною активністю функцій жувальної, мімічної й артикуляційної мускулатури.
Зазначене свідчить про те, що різні фактори зовнішнього і внутрішнього характеру, впливаючи на органи порожнини рота на будь-яких етапах їх розвитку, не володіючи універсальною дією, можуть порушити процес гармонійного розвитку цієї складної і багатогранної (ще далеко не вивченою) системі. При цьому виникають патологічні ситуації, зумовлені переходом від фізіологічно закономірних станів відносної незрілість тканин і диспропорції їх розвитку (С. Я - Долецький, 1973) до патологічних диспропорцій, тобто до невідповідності характеру розвитку органів і тканин порожнини рота і порушення пропорційності їх розвитку. Диспропорція росту тканин призводить до порушення форм і положення органів (зуб, щелепа, язик), обумовлюючи або створюючи фон для формування значних морфофункціональних змін.
У стоматології дитячого віку переважна більшість описаних ситуацій трактується як захворювання, що вимагають лікування. Це пояснюється тим, що вони виявляються в період, коли порочне коло взаємопов'язаних і взаємообумовлених процесів майже замкнутий і патологія представлена як результат дії шкідливого впливу на ті, що формуються органи. Правильне розуміння механізмів цій ситуації визначає необхідність виділення таких понять клінічного стану порожнини рота у дітей: норма, варіант норми, формуються аномалії, сформована патологія (різного ступеня по тяжкості прояви синдромів і симптомів).
Можливість своєчасно попередити диспропорцію, направити формування щелеп і органів порожнини рота, включити диференційовані рекомендації щодо профілактики карієсу, аномалій прикусу та ін., нормалізувати умови їх дозрівання і т. д. з'являються тільки у випадку, якщо лікар спостерігає дитину регулярно від народження. Така можливість з'являється тільки при переході на диспансерний метод обслуговування дітей стоматологом.
