Такою організаційною формою є диспансеризація дітей у стоматолога.
Диспансеризація є провідним методом діяльності медичних працівників, що включає лікувально-профілактичні та санітарно-оздоровчі заходи з метою збереження здоров'я дітей.
Диспансеризація всього дитячого населення у стоматолога визнана зіграти роль такої організаційної форми, яка дозволила б з самого народження дитини спостерігати за розвитком органів щелепно-лицевої області, формуванням основних функцій зубощелепної системи, регулювати її ріст і розвиток, усувати фактори, що сприяють виникненню патології, попереджати розвиток захворювань порожнини рота, діагностувати ранні ознаки хвороб, лікувати їх, попереджати розвиток ускладнених форм і т. д.
Змінюючи зміст і терміни диспансерного спостереження, необхідно спостерігати за дитиною весь період дитинства, створюючи умови розвитку і формування здорових органів порожнини рота.
Для здійснення диспансерного методу в практиці стоматологічного закладу (відділення, кабінет, поліклініка та ін) необхідно наступне:
- перевести стоматологічну службу установи на дільничний принцип обслуговування дітей;
- створити в установі висококваліфіковану мережа спеціалізованої стоматологічної допомоги (ортодонтія, фізіотерапія, хірургія, пародонтологія, рентгенологія та ін) або встановити зв'язок з іншими стоматологічними установами, зі спеціалізованою службою;
- організувати роботу дільничного стоматолога за індивідуальним графіком, який передбачає 100% охоплення дітей ділянки та санацію порожнини рота у відповідності з кратністю диспансерного спостереження (один, два і три рази в рік);
- вести облік диспансерної роботи за показниками стану порожнини рота у дітей: при повному охопленні диспансеризацією, звести до мінімуму втрату постійних зубів і кількість ускладнених форм карієсу.
Запорукою успішної реалізації диспансерного методу є раціональна організація базового дитячого стоматологічного закладу, здатного зосередити під своїм керівництвом лікувально-профілактичні ділянки і всі види спеціалізованої служби. На нашу думку, таким закладом повинна бути районна, міжрайонна, міська, обласна, обласна чи республіканська дитяча стоматологічна поліклініка, яка обслуговує 90 000-150 000 дитячого населення. Такі поліклініки, незважаючи, на перший погляд, на великий територіальний розмах, здатні вирішити головні завдання дитячої стоматологічної служби: наближення стоматологічної допомоги дітям завдяки створенню дошкільно-шкільних стоматологічних ділянок та забезпечення дітей у базовому закладі максимально усіма видами спеціалізованої стоматологічної допомоги.
Досвід міжрайонної дитячої стоматологічної поліклініки № 26 Москви (головний лікар Р. А. Блехер) і дитячої стоматологічної поліклініки № 28 Київського району Москви (головний лікар 3. М. Акодис) свідчить про доцільність організовувати роботу в дитячій стоматології за дільнично-територіальним принципом.
Згідно з цим принципом, основною лікувально-профілактичної осередком служби залишається дошкільно-шкільне стоматологічний ділянку, очолюваний стоматологом-педіатром. Дванадцять дошкільно-шкільних ділянок об'єднуються у відділення лікувально-профілактичної допомоги. У поліклініці дітей цього відділення (за показаннями: гострий біль, випала пломба, необхідність використання засобів і методів лікування, наявних тільки в поліклініці, і т. д.), а також дітей, які не відвідують школи і дитячі установи (неорганізовані), але проживають на території дошкільно-шкільних ділянок, обслуговують два лікаря (ранковий і вечірній прийом), прикріплених до цього відділення (лікувально-територіальний ділянка).
