Погляд у минуле

Як і в інших стародавніх цивілізаціях, у Греції винопиття прийшло в народні маси також з культових церемоній. Тривалий час переважали традиції, розпорядчі відносно помірний прийом алкоголю. Так, вживання чистого вина осуджувалося, зазвичай воно змішувалося з водою в пропорції 1 : 3, але і в такому вигляді обмежувалося. Але вже в XI ст. до н. е. відбулися зміни, відображенням яких є, наприклад, «анакреонтическая поезія», воспевающая вино, любов, пошуки задоволень і насолод. Навіть у жителів Спарти з часом помірність до вину змінилася пияцтвом. Метаморфози пияцтва відбулися і з дионисиями - спочатку досить суворими культовими церемоніями. Все частіше вони перетворювалися в масові алкогольні ексцеси з пияцтвом і узливанням вина на могили. І тут приймалися відповідні обмежувальні закони, пияцтво осуджувалося громадською думкою.
Поступово вино проникло і в практику медицини. Правда, не так вже й багато лікувальних засобів було в арсеналі лікарів тих часів, тому алкоголь (головним чином як знеболювальний засіб) міцно ввійшов у різні рецептури. Так, в «Гиппократовом збірнику» алкоголь входив до складу ряду ліків, у тому числі і як засіб похмеляння.
Спочатку стародавні римляни наслідували класичним ідеалам еллінізму, рясні випивки у них порицались. Особливо суворі заборони стосувалися пияцтва у жінок. Однак підвищувався рівень життя, бурхливо розвивалося виноградарство, заборони знімалися. Наприклад, Пліній Старший налічував вже 91 сорт винограду біля Риму і 160 різних сортів вина, з якими були знайомі римляни. Погреби знаті були переповнені винними запасами. Відзначають і те, що Гортензій залишив спадкоємцям 10 тис. бочок вина.
Пияцтво приймає усе більш широкий розмах: пиячать і знати і низи суспільства. Досі в лексиконі збереглося вираз «лукулові бенкети» - синонім пияцтва і обжерливості. Сп'янілі учасники таких бенкетів після прийому в значних кількостях вина та їжі свідомо викликали у себе блювоту з тим, щоб знову насолодитися зміною страв і новими винами.
Важливо, що ті ж діонісії, вакханалії, що мали і в Римі спочатку характер строгих релігійних містерій, перетворювалися на зразки нестримного пияцтва і розгулу. Бенкети відбувалися в гаю Симелы у Тібру і супроводжувалися прийомом величезних кількостей вина, часто приводили до шаленства, розпусти і злочинів.
Важко однозначно відповісти на питання, що саме призвело до загрозливих розмірів пияцтва в Римі. Але Рим упав, як і Греція, саме в той період, коли вживання алкоголю набуло там особливо інтенсивний характер. Непросто, однак, вирішити, що тут причина, а що наслідок.
Як же розвивалися алкогольні звичаї у переможців Риму германців? За свідченням римських істориків, серед войовничих германських племен було широко поширене зловживання пивом, пияцтво. Після завоювання Риму до традиційного для них пива додалося ще й вино. І вже в середині VIII ст. починаються спроби законодавчим шляхом обмежити пияцтво в Німеччині.
У середньовіччі виноградарство в Німеччині отримало ще більш широке поширення. Вино стало відносно дешевим (бочки коштували дорожче вина): можна було кілька разів зайти в питний заклад і розплатитися найдрібнішою монетою.
XVI століття в Німеччині можна було охарактеризувати як «століття пияцтва» (Бородін, 1910). Мартін Лютер писав: «... на жаль, вся Німеччина зачумлена пияцтвом; ми проповідуємо і кричимо проти нього, але це не допомагає... наш німецький диявол - добра бочка вина, а ім'я йому - пияцтво». Дійсно, закони, спрямовані на обмеження пияцтва, не виконувалися. І правителі самі безсоромно їх порушували. Монастирі мали великі виноградники і пивниці, а духовенство аж ніяк не дотримувалося тверезості. А молодь, студентство теж не відставали, і не дивно - університети тримали власні винні льохи. Було видано збірник законів Бахуса («Jus Potandi»), де були зібрані всі правила і звичаї, пов'язані з вживанням вина. Ситуація з алкоголем змінилася на краще лише після спустошливої Тридцятилітньої війни (XVII ст.).