При підозрі на отруєння проводять судово-медичну експертизу.
Частіше бувають побутові отруєння (внаслідок нещасного випадку), рідше - випадки самогубства і вбивства. Зустрічаються так звані медичні отруєння (медпрацівник вводить або видає хворому ліки в перевищеної дозі або замість одного ліки інше.)
Для діагностики отруєнь у живих і трупів враховують симптоми прижиттєвого перебігу захворювання, документи, дані огляду живого особи або розтину трупа, а також обставини справи, результати огляду місця події, особливості обстановки, виявлені залишки порошків, таблеток, рідин, якими могло бути вироблено отруєння, наявність блювотних мас, сечі, калу. Ці матеріали вилучають і направляють на дослідження.
При розтині необхідно звертати увагу на зміну внутрішніх органів, характерні для дії певних отруйних речовин, а також запах, характерний для деяких отрут; наприклад, при отруєнні дихлорэтаном відчувається запах сушених грибів, ціанисті сполуки - запах гіркого мигдалю. Для виявлення того чи іншого отрути виробляють судово-хімічне дослідження внутрішніх органів трупа. Для дослідження необхідно брати шлунок з вмістом, 1м тонкої кишки з вмістом, 1/3 частина печінки з жовчним міхуром, нирку з сечею, частина товстої кишки, а при необхідності і інші органи. Матеріал кладуть у чисті скляні банки, які опечатують. На них роблять наклейки із зазначенням номера акта розтину, прізвища, імені, по батькові померлого, дати взяття матеріалу і підписом експерта. Матеріал консервувати не дозволяється.
Результати судово-хімічного дослідження зіставляють з клінічною картиною отруєння, даними розтину трупа та іншими обставинами справи. Не можна грунтуватися на висновках тільки на результати судово-хімічного дослідження. Виявлення отрути в трупі не завжди вказує на отруєння, оскільки він міг попасти в труп випадково або в результаті прийому лікарських речовин при житті; так само як відсутність отрути в трупі не відкидає отруєння, оскільки отрути в організмі людини можуть руйнуватися і виводитися з нього. Крім судово-хімічного дослідження, виробляють спектральне, мікроскопічне, бактеріологічне, фармакологічна та ін.
Мета судово-медичної експертизи - встановити, чи мало місце отруєння. У що залишилися в живих після отруєння визначають ступінь тяжкості заподіяної отруєнням шкоди, а в разі настання смерті, не стало отруєння причиною смерті.
Отруєння в судово-медичному відношенні. Об'єктом судово-медичної експертизи можуть бути дуже різні за своїм походженням отруєння: побутові (нещасні випадки, самогубства, вбивства); медичні (медикаментозні), випадково виникають у медичній практиці при токсичному впливі сильнодіючих і отруйних медичних препаратів; професійні, що виникають при порушенні правил охорони праці і техніки безпеки; харчові, спостережувані у зв'язку з вживанням недоброякісної їжі або продуктів, що володіють від природи отруйними властивостями.
Для діагностики отруєнь судово-медична експертиза використовує обставини справи, прижиттєві симптоми отруєння, медичні документи, результати розтину трупа, освідування живого особи, додаткових лабораторних методів дослідження.
Обстановка події іноді прямо чи опосередковано вказує на О., наприклад одночасне захворювання і смерть кількох людей, після перебування в одному приміщенні. В інших випадках О. можна лише підозрювати. При підозрі на О. в ході розслідування надзвичайно важливо з'ясувати у свідків і медичного персоналу і зафіксувати ті хворобливі симптоми, які спостерігалися у хворого.
При надходженні потерпілого в лікувальну установу повинна складатися історія хвороби, яка фіксує всі симптоми, що спостерігаються у хворого, а також всі дані, що відносяться до його захворювання (зі слів хворого або супроводжуючих його людей). Для постановки діагнозу отруєння в лікувальному закладі велике значення мають своєчасне проведення лабораторних хімічних досліджень блювотних мас, промивних вод, сечі і калу, а також спектральне дослідження (при підозрі на О. кров'яними отрутами). Хімічне дослідження таких об'єктів провадиться у судово-медичних лабораторіях. При їх доборі і напрямку на дослідження необхідно дотримуватися обережності і не допускати випадкового потрапляння в них хімічних речовин. При вступі в лікувальний заклад разом з постраждалим посуду, де перебував отрута, або інших об'єктів їх необхідно відразу ж опечатати і передати органам слідства для направлення на судово-хімічне дослідження. При ознайомленні з медичними документами експерт повинен також вивчити методи і засоби, що застосовувалися при лікуванні хворого (промивання шлунка, застосування сильнодіючих засобів тощо). Це може мати велике значення для оцінки результатів хімічного дослідження.
При несмертельній О. проводять огляд потерпілого для встановлення факту отруєння колишнього і ступеня його тяжкості, використовуючи для цієї мети слідчі дані, медичні документи, лабораторні аналізи та ін.
При смертельному О. судово-медичне дослідження трупа відноситься до одного з найбільш достовірних і цінних доказів колишнього О. Багато О. отруйними речовинами мають характерну морфологічну картину, за якою можна встановити О. певним отрутою (їдкі луги і кислоти, миш'як, препарати ртуті, ціанисті сполуки та ін). О. деякими речовинами встановлюють вже на підставі запаху, виявленої при дослідженні трупа (при отруєнні дихлорэтаном - запах сушених грибів, ціанисті сполуки - запах гіркого мигдалю та ін).
При отруєнні деякими отрутами (алкалоїди, глікозиди) морфологічні зміни можуть бути не виражені зовсім або бути нетиповими. Встановити О. такими отрутами при розтині трупа неможливо без допомоги додаткових лабораторних методів дослідження (хімічні, спектральні, мікроскопічні, ботанічні, фармакологічні, мікробіологічні та ін). Найбільше практичне значення має хімічне дослідження внутрішніх органів трупа. Воно обов'язково у всіх випадках підозри на смерть від О.
Об'єкти, що направляються на судово-хімічне дослідження, повинні бути ретельно упаковані, опечатані і відповідним чином позначені. Порядок направлення об'єктів на дослідження викладено в правилах вилучення та спрямування різних об'єктів для судово-хімічного дослідження. Результати судово-хімічних досліджень об'єктів (як позитивні, так і негативні) повинні бути оцінені судово-медичним експертом з точки зору їх доказовості. Виявлення отруйних речовин в організмі ще не є доказом того, що смерть була результатом отруєння цими отрутами.
Виявлені у внутрішніх органах трупа отруйні речовини могли потрапити в нього випадково при розтині, могли застосовуватися в якості лікарських речовин при лікуванні потерпілого і т. д. Тому позитивний результат судово-хімічні дослідження може доводити О. лише в тих випадках, коли хімік виявляє таку кількість цієї речовини, яка в цілому трупі наближається до смертельної дози або перевищує її. Необнаружение отруйних речовин при дослідженні внутрішніх органів трупа саме по собі також не є доказом їх відсутності, так як нерідко при безсумнівних отруєннях деякими отрутами (сурогати алкоголю - метанол, дихлоретан; алкалоїди - морфін і його похідні; барбітурати та ін) судово-хімічне дослідження дає негативні результати. Пояснюється це багатьма причинами: отруйні речовини могли розкластися в організмі або ж виділитися з нього, наприклад при промиванні шлунка. Тому у всіх випадках результати хімічних досліджень повинні бути ретельно проаналізовані і зіставлені з іншими даними (результати розтину, клінічна картина, методи лікування та ін), а також з властивостями самої отруйної речовини.
При підозрі на отруєння правилами судово-медичне дослідження трупа передбачений особливий порядок розтину трупа (пп. 83, 84, 85, 86), а також вилучення та направлення органами на судово-хімічне дослідження (див. Розтин судово-медичне). При розтині трупа приймаються заходи, що запобігають випадкове потрапляння хімічних речовин на труп під час і після розтину (на випадок повторного або додаткового розтину). При дослідженні трупа важливе значення надається огляд одягу і речей, що надійшли разом з трупом, для виявлення на них пошкоджень від їдких речовин, залишків отрути в кишенях і т. д.
