Мотивації (синонім: потяги, спонукання). З моменту народження діяльність організму людини або тварини спрямовується на підтримку певного оптимального рівня функціонування, зумовленого всією історією розвитку даного виду (підтримання на константному рівні вмісту кисню в тканинах, цукру, водно-сольового обміну й інших показників). Всяке відхилення від цього константного рівня (відхилення від гомеостазу) тягне за собою мобілізацію центральних і периферичних апаратів, які повертають систему до оптимального рівня функціонування. Подібне відхилення від гомеостазу і виступає як чинник, що спонукає організм до діяльності для повернення гомеостазу до константному рівня (пошуки їжі, води тощо). Стан, що виникає в організмі в результаті відхилення від гомеостазу, і визначається як мотивація, спонукання чи потяг.
Оцінка внутрішньої потреби, відповідної мотивації, і її задоволення здійснюється з допомогою емоційних відчуттів.
Мотивації характеризує вибіркове ставлення тварини і людини до певних факторів зовнішнього середовища на основі емоційних переживань.
Кожна мотивація будується за домінантним принципом, тобто в першу чергу проявляється і задовольняється мотивація, що має більшу біологічне значення.
Мотивації важливі для виховання індивіда. Як правило, всі умовні рефлекси утворюються тільки при наявності відповідної мотивації. З іншого боку, мотивації визначають тип вищої нервової діяльності, своєрідне ставлення тварини і людини до навколишнього зовнішнього середовища.
При різних патологічних станах спостерігаються спотворення біологічних мотивацій, які проявляються у формі їх ненормального посилення або ослаблення (обжерливість, відсутність апетиту, гіперсексуальність, імпотенція тощо) або виникнення потягу до певних хімічних речовин (наркоманія, паління та ін).
