З обстежених нами 266 хворих з різними формами ПТФС 54% вказували на одноразове і багаторазове загострення у них болів, які локалізувалися в місцях колишньої болючості при первинному тромбозі. Причому болі супроводжувалися підвищенням температури тіла, збільшенням набряку кінцівки, і хворі змушені були тривалий час лікуватися в амбулаторіях і стаціонарах.
Нами встановлено, що тромбофилия, або гіперкоагуляція крові у хворих з ПТФС, протікає циклічно, з різними періодами загострень. Статистичні дані зверненнями хворих з ПТФС за медичною допомогою з приводу загострення болю в кінцівках вказують, що в осінній, весняний та літній сезони року кількість хворих із загостренням хронічного тромбофлебіту глибоких вен збільшується в два рази в порівнянні із зимовим періодом. Максимальне число померлих від тромбоемболії легеневої артерії, за нашими даними інших авторів, припадає на весняний та осінній періоди року, головним чином на травень і листопад місяці. Так, з 72 померлих (за 12 років) від тромбоемболії легеневої артерії на травень припадало 11, листопад - 8, тоді як на інші місяці - 5-6 летальних випадків. Зазначена сезонність смертельної тромбоемболії легеневої артерії пояснюється підвищеною в цей час активністю організму і наявністю великої кількості мегакаріоцитів крові, здатних викликати тромбози і гиперкоагуляцию, особливо у хворих з ПТФС (Н. М. Рзаєв, 1970; М. М. Синявський, 1972).
У багатьох хворих з ПТФС при пальпації в області литкових м'язів і судинно-нервового пучка гомілки визначаються різної інтенсивності болю. Відомо багато причин болю в литкових м'язах (недолік вітамінів С і В, наявність ангиотрофоневроза артеріального генезу та інших захворювань артерій, невралгії тощо). Однак біль у литкових м'язів у хворих з ПТФС пов'язані не тільки з явищами набряку. Вони виникають як наслідок повільно тліючого запального процесу у стінках венозних синусів литкових м'язів і частково глибоких вен, що створює сприятливий фон для чергових тромбозів, ретромбозов та тромбофлебітів.
Для вивчення ступеня больової реакції в литкових м'язах у хворих з ПТФС нами проводилася манжеточная проба Левенберга з метою визначення тільки гострого тромбофлебіту глибоких вен, Левенберг брав за норму поява болю в литкових м'язах на рівні компресії в манжетці 150 мм рт. ст., хоча при наших дослідженнях встановлена норма 190 - 200 мм рт. ст.
З обстежених нами 215 хворих з різними формами ПТФС у 147 (68%) болі з'явилися на висоті компресії гомілки 90-130 мм рт. ст. У решти 32% хворих болі з'явилися на висоті до 160 мм рт. ст. Зазначена манжеточная проба має важливе діагностичне значення не тільки для встановлення гострого тромбофлебіту, але, як показали наші дослідження, і для підтвердження симптомів ПТФС.
Лікування хворих з ПТФС з метою профілактики тромбоемболії легеневої артерії повинно проводитися на тлі антикоагулянтної терапії. Причому особливу увагу необхідно приділяти післяопераційним хворим, у яких додаткове надходження тканинного тромбопластину з ран може викликати небезпеку тромбів і емболії легеневої артерії. Таким хворим в день операції нами призначається фенілін по 0,03 г три рази на день і нікотинова кислота по 0,1 г три рази на день. Зазначені препарати призначає до зниження протромбінового індексу в межах 40-50%, який підтримується на такому рівні до виписки хворих зі стаціонару. Якщо в перші 4-5 днів після операції протромбіновий індекс не знижується, призначається гепарин по 5000 од. через 4 години одні добу, а потім фенілін в раніше призначеної дозуванні або інші антикоагулянти непрямої дії. При лікуванні 215 хворих з ПТФС із застосуванням зазначеної антикоагулянтної терапії за останні 5 років смертельної тромбоемболії легеневої артерії не спостерігалося.
