Клініка далеко не завжди дає можливість провести різницю в загальної реакції організму при важко поточних місцевих формах захворювання і при загальній септичній інфекції. Звідси необхідно поряд з клінічними показниками приділяти належну увагу і лабораторно-клінічних показників, не забуваючи при цьому, що провідна роль належить клініці. Критеріями діагнозу сепсису можуть служити наступні моменти:
1. Клінічні дані. Для загального стану хворих характерні важкі загальні явища: висока температура, прискорений пульс, що не відповідає температурі, озноби (повторні), наявність метастазів і т. д.
2. Лабораторні дані, що характеризують як загальний стан організму, так і функціональний стан найважливіших органів і систем.
3. Бактеріологічні та імунологічні дані - наявність бактеріємії (стійка бактеріємія), вираженість імунологічних реакцій та ін.
Зрозуміло, що жоден з критеріїв, взятий окремо, не визначає септичного процесу. Для того щоб правильно оцінити кожний конкретний випадок захворювання і мати можливість передбачити перебіг патологічного процесу і впливати на нього, необхідно знати ті морфологічні і функціональні зміни, які настали в організмі. Поряд з цим необхідно виявити збудника захворювання і визначити його патогенні властивості. Іншими словами, потрібно встановити клініко-анатомічний, функціональний і етіологічний діагноз.
Клініко-анатомічний діагноз повинен насамперед враховувати патологічні зміни в статевій системі жінки. Зазвичай визначити наявність запального процесу в статевих органах і встановити його локалізацію не представляє особливої праці, якщо ґрунтуватися на сукупності клінічних і анатомічних даних.
Відомі труднощі можуть виникнути (при наявності значного запального випоту) щодо диференціальної діагностики сальпінгоофориту, пельвіоперитоніту і параметрита. Що ж стосується анатомічної діагностики при генералізованої інфекції, то точне розпізнавання метастатичних уражень вдається далеко не у всіх випадках.
Питання функціональної діагностики при септичній інфекції розроблені недостатньо, зокрема майже не вивчений такий важливий розділ, як стан ендокринної і вегетативної нервової системи при сепсисі.
Найбільшу увагу було приділено вивченню картини периферичної крові. В практичному відношенні велике значення мають дані морфологічного дослідження крові та їх зіставлення з клінічною картиною.
Морфологічний аналіз крові проводиться протягом захворювання через кожні 5-6 днів, а у важких випадках-частіше. Велике значення слід надавати картини червоної крові. Для генералізованої септичної інфекції характерно швидке зниження кількості гемоглобіну і числа еритроцитів (вміст гемоглобіну падає до 25-35 одиниць і на цих цифрах зазвичай стабілізується). Наступаюча анемізації хворої в першу чергу залежить від загальної інтоксикації організму: у ряді випадків певну роль відіграють гемолітичні властивості мікробів. При тяжкому перебігу захворювання спостерігаються пойкилоцитоз і поліхромазія. Несприятливою прогностичною ознакою вважається поява в периферичній крові еритробластів. Високий вміст
гемоглобіну і велика кількість еритроцитів у деяких випадках спостерігаються при перитоніті і залежать від згущення крові. При одужанні картина червоної крові поступово приходить до норми.
