Остаточно система медичного забезпечення військ допрацьовувалася вже під час Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 рр. з використанням останніх досягнень медичної науки та згідно з умовами, що склалися в ході бойових дій. Слід особливо відзначити систему спеціалізованої медичної допомоги і лікування, забезпечену найширшою мережею спеціалізованих польових і евакуаційних госпіталів; систему лікування легкораненых в спеціальних госпіталях (ГЛР), яка забезпечувала швидке повернення цих поранених в лад; широкі хірургічні можливості ДМП, які стали справжніми осередками хірургічної діяльності; освоєння ПМП методів профілактики шоку і боротьби з крововтратою; струнку систему лікування хворих в терапевтичних польових і евакуаційних спеціалізованих госпіталях та ін. У результаті цього в період Великої Вітчизняної війни було повернуто в стрій після лікування 72,3% з числа поранених і понад 90% з числа хворих. У діючій армії вдалося запобігти виникненню епідемій; останнє представляло особливих труднощів у період вигнання фашистських орд з території СРСР, коли бойові дії протікали в місцевості, доведеної окупантами до вкрай тяжкого стану.
Успішна діяльність медичної служби виявилася можливою завдяки високій економічної могутності СРСР і повсякденної допомоги з боку Комуністичної партії і уряду, високому рівню радянської медичної науки, хорошої кваліфікації та самовідданій праці медичних кадрів, широкої участі у справі допомоги пораненим всього населення. Уряд високо оцінило ці зусилля медичних працівників, присвоївши 39 медикам звання Героя Радянського Союзу і нагородивши орденами більше 115 000 лікарів, фельдшерів, санінструкторів і медичних сестер.
Велику роботу в роки Великої Вітчизняної війни провели вчені й організатори медичного забезпечення військ: Е. І. Смирнов, Н. Н. Бурденко,Ю. Ю. Джанелідзе, Ф.Ф. Андрєєв, А. Я. Барабанів, А. В. Бурназян, М. М. Гурвич, М. В. Завалішин, А. В. Клюсс, Н. П. Устинов, С. В. Бапайтис, А. А. Вишневський, Н. Н. Єланський, М. Н. Ахутин, П.А.Куприянов, В. С. Левит, М. А. Шамашкин, в. І. Попов, М. С. Вовси, Р. Е. Болдирєв, Ю. В. Другов і мн. ін.
В найближчий післявоєнний період були підведені підсумки діяльності медичної служби у роки війни. Накопичений досвід отримав висвітлення в «Енциклопедичному словнику військової медицини», а потім в 35-томної праці «Досвід радянської медицини у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр .. » Величезну роль в вивчення і узагальнення досвіду медслужби зіграла організація Військово-медичного музею, в якому багата експозиція з історії військової медицини і де сконцентровані величезні архівні фонди.
В даний час перед військовою медициною постали нові завдання. Імперіалістичні країни збивають агресивні блоки, спрямовані проти співдружності соціалістичних країн, триває гонка озброєнь, з'являється все більш потужне і руйнівну зброю. Вдосконалення ядерних засобів нападу і одночасно так званого звичайного зброї, розвиток в іноземних арміях всупереч міжнародним договорам хімічної і бактеріологічної зброї, спроби освоєння космосу в агресивних цілях - все це змінює усталені принципи військового мистецтва, організацію Збройних Сил, викликає до життя нові роду військ і, як наслідок, призводить до виникнення нових галузей військової медицини (медична радіологія, бакзащита). Змінюється утримання вже існуючих її розділів, розвиваються її теоретичні основи, піддаються перегляду і її організаційні форми.
Війна в сучасних умовах вимагає від лікарів широких знань. Неминуче в сучасній війні виникнення комбінованих уражень (див. Санітарні втрати військ) вимагає від лікарів застосування таких способів і засобів надання медичної допомоги, якими вони не користуються в умовах мирного часу.
Сучасна війна, що характеризується докорінним переозброєнням армій, зі значною перевагою наступальних форм бою над оборонними обумовлює різко маневрені бойові дії, небачені досі темпи пересування військ, велику глибину ударів і швидку мінливість обстановки. Слід очікувати масовості санітарних втрат, одномоментного їх появи на різних ділянках місцевості і обважнення поразок. Умови роботи військово-медичної служби значно ускладнюються, внаслідок чого виникне необхідність вносити корективи і в організаційні форми медичного забезпечення бойових дій військ з метою ефективного застосування останніх досягнень медичної науки.
У зв'язку з цим актуальними є дослідження, спрямовані на створення ефективних засобів профілактики і терапії радіаційних, хімічних і бактеріальних уражень, а також на розробку найбільш ефективних методів етапного лікування комбінованих уражень. Удосконалено та структура польовий медичної служби. Її належну маневреність забезпечується окремими медичними загонами (ОМО), здатними надавати життєво необхідну кваліфіковану медичну допомогу пораненим. Досягнення медичної науки і вдосконалення транспортних засобів створюють реальну можливість проводити одномоментну хірургічну обробку основної маси поранених в спеціалізованих фронтових лікувальних установах.
Ймовірність масових санітарних втрат вимагає досить потужного резерву сил і засобів (ОМО, рухливі госпіталі, санітарно-транспортні підрозділи тощо). Потрібно також нова спеціалізація лікувальних установ з урахуванням вражаючих властивостей нових видів зброї. В певних умовах обстановки (наприклад, під час успішно розвивається наступальної операції) передбачається лікування на місці шляхом висунення необхідних лікувальних установ до районів, де війська понесли втрати.
Ці та деякі інші напрями в роботі мають на меті подальше вдосконалення форм медичного забезпечення військ на випадок, якщо імперіалісти спровокують новий збройний конфлікт проти нашої країни або країн соціалістичної співдружності.
