Неповноцінна обробка каналу є серйозною помилкою при лікуванні пульпіту. Укорінилася хибна думка, що нібито канали зуба можна очистити тільки з допомогою сильнодіючих хімічних речовин (кислоти, луги і їх суміші), тому стали нехтувати механічною очисткою. Але великий досвід як зарубіжних, так і вітчизняних стоматологів переконливо показує, що хімічна очистка каналів найчастіше неповноцінна і приносить більше шкоди, ніж користі. Розраховуючи за допомогою кислот розчинити розпалася пульпу і знищити мікроби в каналі зуба, лікарі застосовують міцні концентрації кислот і луги. Вони дійсно розчиняють розпалися тканини і в якійсь мірі знищують мікробів, але в той же час вони розчиняють і тверді тканини, проникаючи в усі розгалуження каналу і дентинні канальці, утворюючи в них іноді порожнину. При цьому вони діють і після того, як зуб запломбований. Розчинені ділянки твердих тканин в каналі не дозволяють досягти повного герметизму. Навколо пломби в каналі утворюються щілини, за яким проникають мікроби, токсини. Виникають ускладнення. Ось чому ми нерідко спостерігаємо після лікування пульпіту залишкові явища, що проявляються у вигляді больових відчуттів періодонтитів, рухливості зубів. Тому проведення ретельного механічного очищення каналів є більш ефективним заходом при лікуванні пульпітом, ніж хімічне очищення.
Багаторічний досвід показав, що після механічного очищення не треба застосовувати ніяких сильнодіючих речовин. Достатньо кілька разів промити канал-яким індиферентним антисептиком чи антибіотиком, щоб потім його пломбувати.
Обробка каналу багатокоренева зубів верхньої щелепи може спричинити за собою і такі помилки, як перфорація стінки каналу (рис. 15), гайморової порожнини, а проштовхування в порожнину інфікованих тканин призводить до розвитку гаймориту. Описані випадки, коли при лікуванні пульпіту в гайморову порожнину проникав уламок кореневої голки або пломбувального матеріалу.
К. І. Антонова в 1961 р. на засіданні секції терапевтичної стоматології в Ленінграді доповідала спостереження про проникнення кореневої голки в гайморову порожнину при лікуванні пульпітом. При медикаментозній обробці кореня J5 голка проникла за межі верхівки кореня, зламалася і уламок там був залишений. Проведена діатермокоагуляція з подальшим пломбуванням каналу фосфат-цементом. При повторних зверненнях хвора скарг не пред'являла.
Потрібно відзначити, що тактика відносно чужорідних тіл, які залишаються в тканинах або порожнинах, дещо змінилася з моменту введення в практику антибіотиків. Якщо чужорідне тіло, що потрапило в тканини чи порожнини, не викликає побічних явищ (біль, кровотеча, запалення), то його можна не видаляти.
З допомогою антибіотиків насамперед у перший момент потрібно запобігти гостре запалення, а потім чужорідне тіло капсуліруєтся і в подальшому довгі роки не завдає ніяких неприємностей.
При обробці каналів нижньої щелепи голками і при їх поломці може статися поранення судинно-нервового пучка, близько знаходиться до верхівок коренів. Наявність невралгічних болів повинне служити приводом до видалення зуба разом з залишеної голкою в каналі.
Помилки, пов'язані з неправильним вибором матеріалу для пломбування каналів, також можуть привести до непоправних ускладнень та видалення зуба.
Довго існувала думка, що канали повинні пломбуватися тільки пастами, себе не виправдало. Стало ясно, що пасти не можуть тривалий час перебувати в каналі. Вони швидко розсмоктуються. Канал залишається порожнім. Виникають ускладнення в періапікальних тканинах. Далі було з'ясовано, що при пломбуванні коренів пастами зміни тканин у верхівки кореня зуба не ліквідуються та інфекційний вогнище там залишається.
