Пульпа є незвичайним анатомічним утворенням в зубі і виконує дуже важливу функцію в життєдіяльності зуба і пародонта. Вона чутлива до впливів різних як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Пульпа чуйно реагує на різні захворювання організму. При деяких захворюваннях: авітамінозу, гіпертонії, променевої хвороби, інфекційних захворюваннях, пародонтозі, карієсі, ендокринних захворюваннях (цукровий діабет), порушеннях Обміну (подагра), малярії - страждає і пульпа. На жаль, лікарі звертають недостатньо уваги на зміни пульпи при зазначених захворюваннях, в той час як вчасно прийняті профілактичні заходи дозволяють попередити загибель пульпи.
Пульпа володіє підвищеною чутливістю. При функціональних і патологічних змін у судинній системі у пульпі відзначаються реактивні явища, а іноді і незворотні дегенеративні зміни.
Стоматологи, які працюють в лікарнях і клініках загального профілю, завжди повинні звертати увагу на стан пульпи у хворих із захворюваннями серцево-судинної системи, хворобами крові, ендокринних залоз. При цьому в пульпі можуть бути зміни, що супроводжуються явищами одонталгии. Ретельне обстеження хворого дозволить віддиференціювати зміни пульпи незапального характеру від пульпіту.
Правильно встановити етіологічний фактор захворювання пульпи при загальних захворюваннях не завжди легко, особливо коли зуб одночасно уражений карієсом. Тут завжди треба думати про двох самостійних захворюваннях твердих тканин і пульпи.
Однією з найбільш серйозних помилок при лікуванні пульпітом є неодноразове накладання миш'яковистої пасти, що може призвести до некрозу кісткової тканини щелепи (рис. 12). Існуючі засоби діагностики недосконалі і не дозволяють абсолютній більшості встановити точний діагноз.
Треба враховувати, що існуючі класифікації запалення пульпи не завжди відповідають клініці захворювання і тому при прийомі хворих важко правильно поставити діагноз. Сказане приводить до діагностичних помилок і до помилкових методів лікування.
Пульпа має властивості адаптації до різних як зовнішніх, так і внутрішніх впливів, внаслідок чого розвиток запалення пульпи протікає по-різному у кожної людини. Навіть у кожному зубі запалення її проявляється по-різному.
Одна з найчастіших помилок в діагностиці пульпітом, яка допускається при обстеженні хворих,- це визначення хворого зуба. Больовий симптом при пульпіті характеризується іррадіацією болю по ходу нервових волокон трійчастого нерва, у зв'язку з чим буває важко відразу визначити причинний зуб. Болі в більшій мірі проявляються не у хворому зубі, а в сусідніх. Тільки ретельне обстеження зубів дозволяє правильно визначити хворий зуб. В окремих випадках може вирішити питання локальна анестезія.
Помилки в діагностиці пульпітом допускаються з-за того, що погано збирають анамнез, неточно з'ясовують характер болю (мимовільні, від термічних або механічних подразнень, приступообразні або постійні болі), початок захворювання, локалізацію болів, розвиток хвороби, супутні захворювання, застосовувалося лікування. Упущення хоча б одного чинника в анамнезі може призвести до помилкового діагнозу.
У клініці для дослідження стану пульпи користуються апаратом для электроодонтодиагностики. З допомогою цього апарата визначається електрозбудження пульпи при різних її станах. Вироблені певні тести, які дають можливість визначити ступінь ураженості пульпи (за довжиною). Однак ці тести необхідно враховувати в комплексі з іншими симптомами, інакше одні дані одонтодиагностики можуть призвести до низки діагностичних помилок.
