Одним з підходів у вирішенні проблеми потреби в білках є вивчення впливу харчових раціонів з різним їх змістом на стан здоров'я літніх людей.
В основу харчового раціону з підвищеним вмістом білків нами взято оптимальний раціон», в який включили білковий продукт - белип, розроблений Інститутом харчування АМН СРСР. У харчовому раціоні зберігалося співвідношення незамінних амінокислот. До перекладу досліджуваних літніх людей (42 людини) на раціон з підвищеним вмістом білків вони перебували в клініці інституту на «оптимальному» раціоні. Вони отримували в добу в середньому (з урахуванням нес'еденний їжі) 1,2 г білка на 1 кг маси тіла. Виділення загального азоту з сечею коливалося від 7,6 до 13,8 г на добу, складаючи в середньому 11,2±0,3 р. Виділення азоту з калом коливався від 1,1 до 4,1 г на добу, в середньому 2,6±0,3 р. При перекладі досліджуваних на раціон з підвищеним вмістом білка в організм надходило в середньому 2,1 г білка на 1 кг маси тіла. Виділення загального азоту з сечею становило вже 12,8±0,8 г на добу, що статистично достовірно вище, ніж при «оптимальному» раціоні (р<0,05). Аналогічна залежність виражалася і виділення азоту з калом: в середньому воно складало 3,1±0,13 г на добу, позитивний азотистий баланс відзначений у всіх досліджених з досить високим ступенем затримки азоту в організмі. Засвоюваність білків при «оптимальному» раціоні становила 82,8±0,6%, при дієти з підвищеним вмістом білка - 87,9±0,5%.
Виявлені відмінності в ступені підвищення засвоюваності білка при його високому вмісті в раціоні ми схильні розглядати як результат збільшення в їжі кількості білків тваринного походження, досягнутого за рахунок застосування белипа, що узгоджується з результатами досліджень, проведених А. А. Покровським і співавт. (1964), і свідчить про відомої фізіологічної стабільності стану шлунково-кишкового апарату у літніх людей.
Істотної зміни білкового складу крові не відмічено, хоча встановлена тенденція до зниження рівня глобулінів з 47,1±0,6 до 45,4±0,6% і підвищенню альбумінів з 52,9±0,3 до 54,6±0,2%. Вміст загального білка в крові не змінювалася. Враховуючи отримані дані про досить високий рівень засвоюваності білків, можна вважати, що зміни білкового складу сироватки крові не пов'язані з порушенням процесів резорбції, а з іншими механізмами, зумовленими, мабуть, віковими особливостями білкового обміну в тканинах і органах. Правомірність цього положення підтверджується матеріалами вивчення у літніх людей виділення продуктів білкового обміну з сечею.
Отримані дані свідчать про те, що від кількості білка в харчуванні літніх людей залежить рівень виділення продуктів білкового обміну (Б. Я. Медовар, 1970). Більш високий вміст білка в раціонах відповідає-і більш достовірного високому рівню виділення цих продуктів з сечею (табл. 26).
Неоднозначні зрушення відбуваються і в амінокислотному спектрі сечі: достовірно зростає виділення лейцину, треоніна, відзначена тенденція до зростання серину, глутаміну тирозину. Поряд з цим знижується вміст в сечі лізину і цистину.
Враховуючи зв'язок між кількістю білка в їжі і рівнем виділяються з сечею сечовини, креатину, сечової кислоти, амінокислот, можна зробити висновок про різної інтенсивності ендогенного білкового синтезу під впливом різноманітних харчових раціонів. Відзначаючи таким чином у літніх людей активацію білкового обміну під впливом змін у харчуванні, слід вказати на обмеженість цих змін. Активація обміну відбувається лише до певної межі, після якого змін в досліджуваних показниках відзначити не вдається. Разом з тим можна вважати, що повноцінний білок «оптимального» раціону (1,2 г на 1 кг маси тіла) надавав найбільш сприятливий вплив на білковий обмін.
