Вік масового припинення даного виду професійної праці є підсумковим показником ступеня благополуччя обстановки і рівня важкості, напруженості, шкідливості роботи. Це найбільш простий і узагальнюючий показник, який слід використовувати набагато ширше і, можливо, в першу чергу.
Вікові межі професійної працездатності в системі визначення вікової працездатності грають таку ж роль, як критерії клініко-фізіологічного, фізіолого-гігієнічного та соціально-психологічного характеру. Кожен з цих критеріїв при достатньої вираженості може бути вирішальним при оцінці професійної працездатності однієї особи або групи осіб однакового віку.
Схема 2, доповнює схему 1, дає чітке уявлення про складність механізму формування працездатності та багатокомпонентності визначальних факторів. Тільки врахування всього різноманіття чинників формування працездатності людини дозволяє зробити правильний висновок про рівень її відповідності вимогам професії.
У схемі 2 рівне значення надається соціолого-психологічних чинників. В даний час вони грають все більш важливу роль у формуванні індивідуальної і колективної працездатності. У випадках, коли роль інших факторів неясна, коли функціональні зрушення і показники здоров'я мало виражені, а продуктивність праці низька і супроводжується симптомами стомлення, збільшенням браку в роботі, аналізу суспільної мікроклімату приділяється особлива увага. Облік соціолого-психологічних факторів з віком стає все більш важливим, так як у міру старіння загострюються почуття корисності і самоствердження, більше уваги приділяється діловій кар'єрі, моральним і матеріальним стимулам, зростає чутливість до несправедливості, грубості і т. д.
При оцінці впливу професійно-виробничої обстановки на колектив працюючих приділяють увагу правильної класифікації явищ, що спостерігаються при обстеженні представників колективу. Приклад подібної класифікації Наведено на схемі 3. Для повноти аналізу важливі кількісні співвідношення груп з різним рівнем відповідності працездатності вимогам професії, у зв'язку з чим необхідно визначення частки і віково-стажевой структури кожної з них. Чим вище відносна частка і старше вік групи з повним відповідністю професійної працездатності та збереженням здоров'я, тим благополучніше гігієнічна характеристика виду праці та його обстановки.
Випадки компенсованого і некомпенсованого перевтоми і перенапруги, так само як випадки втрати професійної працездатності, аналізуються з особливою ретельністю з метою виявлення першопричин і прийняття адекватних та ефективних заходів профілактики зазначених явищ. При цьому аналіз з урахуванням вікового і стажевого показників відіграє вирішальну роль у виборі комплексу заходів. Чим молодший склад груп з частковою і повною втратою професійної працездатності, ніж однотипнее її причини, тим більше підстав для перегляду технології, технічного та санітарно-технічного обладнання робочого місця.
У випадках втрати професійної працездатності виникає питання про можливу втрату працездатності та відповідному здоров'ю працевлаштуванні. Подібне поєднання необов'язково. Наприклад, воно часто відсутній на виробництвах, оді необхідна ювелірна точність рухів (точне приладобудування та ін). Як видно зі схеми 4, визначення рівня працездатності не завжди пов'язане з визначенням інвалідності. У наведеному випадку акцент робиться на підборі нової професії, найбільш відповідає стану організму і спеціальної підготовки працівника. При цьому чим молодша працівник, тим реальніші для нього перспектива професійного перенавчання.
