Сечогінні засоби - речовини, що підсилюють видільну функцію нирок. Основне значення сечогінних засобів полягає в тому, що з їх допомогою може бути ліквідована затримка води в організмі, тобто усунені набряки і водянка порожнин тіла (асцит, гідроторакс і ін).
До сечогінних засобів належать органічні з'єднанні ртуті (меркузал, промеран); тіазиди (діхлотіазід, циклометиазид): діакарб (див.), спіронолактон, амонію хлорид (див.), калію ацетат, а також велика група сечогінних засобів рослинного походження (ягоди ялівцю, листя мучниці, трава польового хвоща та ін).
В основі дії більшості сечогінних засобів лежить їх здатність збільшувати виведення з сечею іонів Na+, Cl-, що призводить вдруге до підвищення виведення води. Сечогінні засоби, що викликають виділення великої кількості попов натрію і хлору (діхлотіазід, циклометиазид), іноді називають салуретиками («солегонными» засобами).
Сечогінні засоби, що відносяться до органічних сполук ртуті, є дуже ефективними препаратами. Однак, як і інші сполуки ртуті, вони відносно часто дають токсичні ускладнення. Крім того, вони викликають розвиток анкалоза, що знижує ефективність препарату. Тіазиди дещо поступаються по ефективності ртутним сечогінних засобів. В той же час вони значно менш токсичні. Ефект тіазидів не змінюється в умовах алкалозу, який може розвиватися при їх застосуванні. Тіазиди мають також гіпотензивними властивостями і широко використовуються для лікування гіпертонічної хвороби.
Сечогінний ефект диакарба є досить помірним. На відміну від тіазидів, дія диакарба супроводжується розвитком ацидозу, при якому досить швидко припиняється дія препарату (через 2-4 доби).
Особливий механізм сечогінної дії у спіронолактону. Він перешкоджає дії альдостерону, зменшує виділення нирками натрію. Препарат має помірний вплив на діурез. У деяких випадках спіронолактон має сечогінну дію при відсутності ефекту від інших сечогінних засобів. Невисокою сечогінну активністю володіють ацетат калію, хлорид амонію, а також сечогінні засоби рослинного походження, які застосовуються у вигляді настоїв, відварів або екстрактів.
Всі сечогінні засоби найбільш ефективні при затримці води в організмі внаслідок серцевої недостатності. Цими засобами користуються також при асцитах, пов'язаних з цирозом печінки, набряках ниркового походження. Окремі сечогінні засоби - див. статті з назвами препаратів.
