При вивченні порушень кругообігу білка в нефроне, поряд з визначенням відсоткового відносини кліренсу сироваткового білка і його індивідуальних фракції до об'єму клубочкового фільтрату встановлювали також співвідношення між клиренсами окремих білків - і кліренсом альбуміну. При цьому вважали, що якщо перенесення білка з просвіту канальця в перитубулярную рідина здійснюється неселективно (Hardwicke, Squire, 1955), ставлення кліренсу будь-якого з сироваткових білків до кліренсу альбуміну повинно бути нижче 100%. Підвищення зазначеного показника і, зокрема, індексу селективності, до 100% і вище може, мабуть, розглядатися як вказівка на виборче порушення канальцевої реабсорбції індивідуальної білкової фракції.
Концентрацію білка в сироватці крові та в сечі, сконцентрованої в 40 разів, визначали биуретовым методом. Фракції білка поділялися за допомогою електрофорезу на крохмальному гелі (Dabray-Sachs, Lemoine, 1958), а концентрація їх оцінювалась кількісно методом денситометрії (Ст. А. Бандарін та ін, 1972).
Кліренс сечовини визначався в умовах гіпергідратації при хвилинному діурезі, що перевищує 2 мл Здатність алотрансплантата до осмотичному розведення сечі оцінювали за кліренсом «осмотично вільної води в умовах гіпергідратації, яка створювалася пероральним введенням рідини з розрахунку 20-22 мл/кг ваги з подальшим підтриманням досягнутого рівня гідратації протягом 3 год (Kleeman та ін., 1956). Для попередження впливу на результати функціональної проби глюкокортикоїдної недостатності за 5 год до водного навантаження вводили всередину 20 мг преднізолону. Функція максимального осмотичного концентрування сечі оцінювалася за максимальною осмолярності сечі в умовах 18-годинний дегідратації.
Здатність до ацідіфікаціі сечі та екскреції іонів амонію вивчалася в умовах метаболічного ацидозу, що характеризувалася зниженням стандартного бікарбонату плазми до 16-19 мекв/л, викликаного одноразовим введенням хлористого амонію з розрахунку 0,1-0,15 мг/кг ваги (за методом Wrong, Davies, 1959).
У перші три місяці після трансплантації кліренс ендогенного креатиніну визначали 2-3 рази в тиждень, а показники інших ниркових процесів - 1 раз в 7-10 днів, вираженість і характер протеїнурії вивчали щотижня. У більш пізні терміни дослідження функціонального стану нирок проводили 1 раз на 1-3 місяці.
Динаміка вивчених показників функціонального стану ренального алотрансплантата представлена на табл. 119.
До кінця першого місяця після трансплантації концентрація креатиніну в плазмі коливався від 0,9 мг% до 8,3 мг% і в середньому була підвищена до 2,3±0,3 мг%.
Концентрація сечовини в плазмі до цього терміну була підвищена у всіх хворих і в середньому склав 108,5+9,8 мг%.
Кліренс креатиніну коливався від 5,6 до 71 мл/хв, в середньому був знижений до 47,8±4,5 мл/хв.
У цей же період виявлено значні порушення з боку функції з «обробки білка» в нефроне. Вони проявилися, у першу чергу, різким збільшенням проникності гломерулярного фільтра для всіх фракцій сироваткового білка, про що свідчать високі значення відносини їх клиренсов до клубочкової фільтрації, а також часте виявлення майже у половини хворих неселективного типу протеїнурії. У частині випадків вдалося встановити виборче порушення канальцевої реабсорбції високомолекулярних глобулінів, на що вказували надзвичайно високі величини індексу селективності, розрахованого як відношення кліренсу а2-глобуліну повільного або (3-глобуліну до кліренсу альбуміну(124%, 1860%, 2200%).
Кліренс сечовини в цей період був чітко знижений, в середньому до 24,3 ± 5,3 мл/хв. Ставлення кліренсу сечовини до кліренсу креатиніну досягало лише 43,7+7,2%, тобто було трохи зниженим.
Звертало на себе увагу значне порушення здатності до осмотичному розведення сечі, выявившееся у всіх хворих. Кліренс «осмотично вільної» води, віднесений до 100 мл клубочкового фільтра, в середньому становив 2,1±0,88 мл/хв. Необхідно відзначити, що у 10 хворих величина цього показника була негативною.
