Лікування хворих ендометріозом

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

На думку J. Bach (1980), левамізол (декарис) має властивості, подібні з тимопоэтинами - гормони тимуса, відповідальними за корекцію диференціювання і проліферації лімфоцитів. Вважається, що левамізол здатний підсилити слабку реакцію клітинного імунітету, послабити сильну і не діяти на нормальну [Машковский М. Д., 1985], тобто має імуномодулюючу дію. На цій підставі препарат став широко застосовуватися у клінічній практиці [Фарбер Н. А., 1980]. Використовувалися глистогінні разові дози препарату - по 150 мг на добу. При цьому виявилися досить виражені побічні впливи у вигляді головного болю, порушення сну, підвищення температури тіла, алергічних шкірних реакцій і агранулоцитозу. Більше того, спостерігалося імунодепресивну дію препарату, що підтвердили дослідження Л. Я. Супрун (1983) у хворих ендометріозом. Тому хворим ендометріозом, нерідко ослабленим рясними матковими кровотечами та/або неврологічними порушеннями, супутньою соматичною патологією, вогнищевою інфекцією при зниженої неспецифічної опірності організму, застосування левамізолу в зазначених вище дозах себе не виправдало через виражених побічних реакцій.
За пропозицією Ю. Н. Зубжицького, Н. Ст. Старцева (1982), а в подальшому і ми стали застосовувати левамізол у вигляді таблеток декариса по 18-20 мг 1 раз на день протягом 3 днів. Триденні прийоми повторюють 4 рази з 4-денними інтервалами.
Спільна з Н. Ст. Старцевой і співавт. (1985) робота підтвердила сприятливий вплив включення невеликих доз левамізолу (18-20 мг) у комплексне лікування 65 хворих ендометріозом. Препарат призначали разом з синтетичними прогестинами або додавали до гормональних препаратів у разі недостатнього ефекту їх застосування протягом 1-3 років, а також застосовували після виконання операцій в ощадному обсязі або більш радикальних втручань, коли доводилося оперувати і на суміжних органах. Левамізол призначався одночасно або в інтервалах між курсами гормональних препаратів. У всіх хворих у процесі комплексного лікування були досягнуті позитивні результати.
Додавання левамізолу при відсутності ефекту від лікування статевими гормонами дозволило значно поліпшити результати лікування і відмовитися від запланованого хірургічного втручання у 16 з 21 хворий, незважаючи на те, що у всіх було встановлено залучення в процес сечового міхура, прямої і сигмовидної кишки.
Спеціально слід підкреслити доцільність застосування левамізолу пацієнткам з поширеними формами ендометріозу і при повноцінному двохфазному менструальному циклі, коли дисфункція імунної системи є важливим патогенетичним фактором захворювання.
Отже, застосування левамізолу в невеликих дозах, в тому числі і в комплексному лікуванні, що дало хороший клінічний ефект у більшості хворих, що виражалося в зменшенні розмірів вогнищ ендометріозу, зменшення або зникнення болю, нормалізації менструальної функції, настання вагітності у деяких, зменшення алергічних реакцій на гормональні препарати, та у ряду хворих дозволило відмовитися від наміченої операції.
Позитивні клінічні результати корелювали з результатами дослідження тестів імунної системи. Застосування левамізолу призводить до зниження рівня імунних комплексів до тканин яєчника та ендометрія, що сприяє відновленню овуляції та імплантації заплідненої яйцеклітини [Старцева Н. В. та ін, 1985].
Виражений сприятливий вплив на стан імунної системи надає УФО аутокрові хворих і оксибаротерапия.
УФО аутокрові хворих ендометріозом ми проводили вітчизняним апаратом «Ізольда» з розрахунку 1 мл крові (1-й сеанс) і потім 1,5-2 мл на 1 кг маси тіла хворого. Всього виробляли 3-5 опромінень. Через 2-3 міс, а при затяжній реконвалесценції в післяопераційному періоді і раніше, опромінення аутокрові повторюється.
Гіпербарична оксигенація (ГБО) показана при захворюваннях, в яких важливою патогенетичною ланкою є виражена загальна або місцева гіпоксія. Ми вважали за доцільне включити ГБО в комплексне лікування хворих ендометріозом на тій підставі, що при ендометріозі, особливо поширених його формах, мають місце виражені рубцево-інфільтративні, а часом і склеротичні зміни в зоні поразки.
Результатом цього є погіршення мікроциркуляції і кровопостачання органів малого тазу та прилеглих відділів кишечника (якщо вони вражені), утруднення венозного відтоку від них. Виникає місцева гіпоксія тканин, а в період приступу - спазм судин міокарда, що у ряду хворих призводить до стенокардії.
Зазначені зміни певною мірою відповідальні за порушення окисно-відновних процесів, мембранної проникності, перекисного окислення ліпідів, викид біогенних амінів і інших відхилень, які, мабуть, є однією з причин виникнення болю (дратуються нервові рецептори в зоні ураження).
Н. Л. Лузіна, Л. П. Бакулєва (1987) вивчали порушення перекисного окислення ліпідів у патогенезі больового синдрому. На цій підставі автори успішно застосували антиоксидантний препарат а-токоферолу ацетат (вітамін Е) у комплексному лікуванні альгодисменореї у хворих хронічним сальпінгоофоритом.
Використовуючи раніше виконані дослідження Е. В. Костюшова (1984) з урахуванням важливої ролі антиоксидантної системи у фізіологічних процесах і підтримці неспецифічної опірності організму, починаючи з 1985 р. ми застосували унітіол з аскорбіновою кислотою та α-токоферолу ацетат в комплексному лікуванні хворих ендометріозом. На нашу думку, таке поєднання мало на меті підтримати функцію антиоксидантної системи, підвищити її буферну ємність. Більш виражену дію надає гіпербарична оксигенація (ГБО).
Режим лікування стисненим киснем підбирається індивідуально з урахуванням показників периферичної та центральної гемодинаміки, периферичної крові (ріг-1,5-1,7 ата), изопрессия - 40-60 хв 1-2 рази на добу, курс лікування - 15-20 сеансів [Бессчетнова А. В., 1987]. ГБО ми включаємо в комплексне консервативне лікування, а також застосовуємо в післяопераційному періоді. Крім того, ГБО сприяє зниженню алергічної готовності організму, сприятливо впливає на імунну систему, покращує мікроциркуляцію в зоні гіпоксії, зменшує вегетативну лабільність, підтримує функцію міокарда, печінки та інших органів і систем. У всіх 60 хворих, за винятком 4 осіб, отримані хороші результати. Відсутність ефекту від лікування з використанням ГБО гормональних препаратів, імуномодуляторів та інших компонентів є показанням до уточнення діагнозу і перегляду тактики лікування. Так, у 4 хворих був виявлений нефроптоз, у 1 - звуження чревного стовбура.