В клінічних умовах при дослідженні функцій тонкої кишки важливо диференціювати особливості їх порушення, з якими можуть бути пов'язані спостерігаються патологічні явища. Обробка складних речовин (полісахаридів) при безпосередній участі тонкої кишки проходить у три етапи: порожнинне травлення, пристінкове травлення і всмоктування. Більш прості речовини, (дисахариди) засвоюються тільки в два етапи: пристінкове травлення і всмоктування. Нарешті, мономери (глюкоза) не піддаються гідролізу, а тільки всмоктуються. На цих особливостях засвоєння вуглеводів заснований комплексний метод дослідження функціонального стану тонкої кишки з використанням диференційованих вуглеводних навантажень і визначенням дисахаридазної активності гомогенату з слизової оболонки тонкої кишки. Хворому проводяться навантаження вуглеводами з подальшим визначенням приросту рівня цукру в крові. Після навантаження глюкозою можна судити про стан функції всмоктування в тонкій кишці. Навантаження дисахаридами (сахарозою, лактозою) дають уявлення не тільки про всмоктуванні, але і про синтез кишкових ферментів (дисахаридаз), а також про стан пристінкового травлення. Нарешті, навантаження полісахаридом (крохмалем) з подальшим визначенням рівня цукру в крові дає загальне уявлення про травної функції тонкої кишки, у тому числі і про полостном травленні. Зіставляючи глікемічний криві при навантаженні моно-, ди - і полісахариди, можна отримати дані, що характеризують всмоктування, пристінкове травлення, синтез ферментів і порожнинне травлення. Для уточнення, з чим пов'язано порушення травлення дисахаридаз (наприклад, до лактози): з недостатнім синтезом відповідного ферменту (лактази) або ж з недостатністю пристінкового травлення, слід додатково визначити лактазну активність гомогенату з слизової оболонки кишки. У випадку достатньої кількості цього ферменту слід припустити про порушення пристінкового травлення; при зниженні лактазною активності гомогенату знижена ферментотворна функція тонкої кишки. Метод диференційованих вуглеводних навантажень у поєднанні з визначенням ферментативної активності гомогенату з слизової оболонки непогано зарекомендував себе в клінічних умовах, але його проведення вимагає досить багато часу. Необхідно два - три рази щодня або з проміжками в один день дослідити цукор крові натще і через 10, 20, 30, 60, 90 хвилин (краще та через 120 хвилин), і, крім того, потрібен ще один день для взяття біопсії і дослідження гомогенату. Потрібно також враховувати, що приріст цукру крові, крім всмоктування та гідролізу вуглеводів (це особливо стосується глюкози), залежить ще й від ряду інших чинників, що беруть участь у складній регуляції вуглеводного обміну.
Дослідження моторної функції кишечника має істотне значення у з'ясуванні причин розвитку клінічних симптомів, пов'язаних з його патологією. З метою вивчення моторної функції травного тракту застосовуються наступні методи (Kewenter, Koch, 1960): кипорентгенографический із застосуванням контрастної маси в травному каналі; баллонокимографический метод; метод реєстрації внутрішньопорожнинного тиску з допомогою катетера (через рідину або газ); метод реєстрації внутрішньопорожнинного тиску электрометрически або телеметрически.
Методи дослідження моторної функції кишечника за допомогою рентгенівського апарата тут не розглядаються (див. спеціальний розділ).
При балоно-кимографическом методі реєстрації моторної діяльності кишечнику використовується закрита вимірювально-записуюча система - балон, зонд, манометр, приєднана до капсулі Марея. В даний час створені двох-, трьох - і більше балонні системи, з допомогою яких стала можливою одночасна реєстрація рухів різних відділів кишечника, що дає можливість судити про поширення скорочень за більш або менш довгому ділянці травної трубки. Різновидом цього методу є застосування поплавкової реєструючої системи (В. Р. Хлистів і О. Л. Колосова, 1962). Перевага методу полягає в повній лінійності запису, що дає можливість після відповідного перерахунку відносні лінійні величини виражати в абсолютних величинах (см вод. ст.).
