Позитивним у методиці В. І. Розенблюма є те, що він при характеристиці робочих по вживанню алкоголю використав конкретні критерії частоти і кількості у їх взаємозв'язку. Певною мірою враховувався і такий важливий соціальний ознака, як привід до вживання алкоголю, однак автор кілька нехтує комплексною оцінкою цих фактів. Інші ж автори диференціювали вживають алкогольні напої в основному за однією ознакою - частоті вживання, не завжди зазначаючи кількість прийнятого алкоголю.
Так, В. А. Бергер (1928), обстежуючи робітників заводу «Пролетарський праця», до хронічним алкоголікам відносить тих, хто вживає алкогольні напої в середньому 3-4 рази на тиждень, до помірно п'є - 2-3 рази на місяць, до випадковим - 3-4 рази на рік. За його даними, серед обстежених робітників було 31,2% хронічних алкоголіків і 42,9% помірно питущих.
К. В. Майстрах (1929) серед робітників «Червоного текстильника» виявила 32% непитущих, 4,7% -малопитущих, 8%-помірно питущих, 12%-багато п'ють і 1 % - тих, хто п'є запоями.
3. В. Израэльсон, В. о. Петиков (1926), обстежили робочих Орловського машинобудівного заводу, наводять дані про те, що питущі запоєм становлять 1,9% від всіх вживають алкоголь чоловіків, а 10,3% п'ють щодня, 11,8% п'ють випадково, але багато.
Т. М. Богомолова (1925) шляхом опитування виявила 14,4% хронічних алкоголіків серед робітників-чоловіків чавуноливарного цеху заводу «Червоний пролетар» в Москві.
Л. В. Хайт (1930) наводить дані по Дніпропетровському металургійному заводу: 30,8% робочих споживають алкоголь часто.
Суперечливість даних, отриманих при обстеженні робітників різних підприємств, пояснюється не стільки особливостями того чи іншого виробництва, скільки відсутністю єдиних методичних підходів і відмінністю таких ознак зловживання, як частота вживання алкоголю і його кількість. У більшості випадків автори вкладали різний зміст у поняття «часто вживають», «надмірно вживають», «п'ють», «багато п'ють», «систематично п'ють».
Незважаючи на певні недоліки в організації та проведенні наукових досліджень з проблеми алкоголізму в 20-х роках, ці роботи мали виражену соціально-гігієнічний напрям. Дослідники застосовували конкретні соціологічні та соціально-гігієнічні методи при вивченні поширеності і шкідливих наслідків зловживання алкоголем, а саме: анкетне і кореспондентський, методи опитування і спостереження, бюджетний, медичні огляди та аналіз даних обліку і звітності державних установ та ін.
Розроблені Інститутом соціальної гігієни «анкети з вивчення алкоголізму» з'явилися основою досліджень цієї проблеми серед різних груп населення у 20-30-х роках. Певною мірою їх можна використовувати при складанні програм комплексних досліджень алкоголізму в даний час.
На основі проведених соціально-гігієнічних досліджень в той період був розроблений широкий план боротьби з алкоголізмом і пияцтвом, який включав громадське протиалкогольну рух, урядові заходи і санітарна освіта. Досвід вивчення проблеми алкоголізму та організації боротьби з ним у 20-ті роки становить певний інтерес і сьогодні. Актуальність проблеми алкоголізму і пияцтва, як справедливо зауважують X. В. Ідель-чик, М. І. Аруін, А. В. Нестеренко (1972), настійно вимагає не тільки вивчення її сучасного стану, але і поглибленого дослідження та історичного аналізу.
Намітився в 30-ті роки відхід від соціально-гігієнічного напрямку в охороні здоров'я привело до того, що наукові колективи «знизили інтерес до розробки соціально-гігієнічних проблем» *. Це повною мірою відноситься і до вивчення алкоголізму як соціального явища. Тільки в 60-х роках, після реорганізації кафедр організації охорони здоров'я в кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров'я, у розвитку конкретних соціально-гігієнічних досліджень посилилася увага до соціальних аспектів алкоголізму з боку психіатрів, соціологів, психологів, істориків медицини, фахівців у області соціальної гігієни та ін. Перші підсумки вивчення алкоголізму в соціально-гігієнічному аспекті в цей період були підведені в травні 1972 р. у ВНДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров'я їм. Н. А. Семашко [Аруін М. І., 1973].
* Виноградов Н. А. Етапи розвитку, сучасний стан і завдання соціальної гігієни в СРСР.- В кн.: Актуальні питання соціальної гігієни та організації охорони здоров'я. МОЗ СРСР. М., 1967, с. 86.
