Показання до краніотомії на мертвому плоді

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Крім того, враховуючи крововтрату і шоковий стан хворий, слід ще до чревосеченія приступити до переливання крові, протишокових рідин і кровозамінників. При веденні пологів була відсутня енергійна боротьба з шоком, недостатньо було перелито крові, не проводилися належні заходи щодо відновлення функцій організму в післяопераційному періоді. Мати й плід могли бути врятовані, якби вагітну (з обтяженим акушерським анамнезом, вузьким тазом) завчасно направили в стаціонар і якби в пологовому будинку було здійснено правильне ведення пологів.
Доконаний розрив матки супроводжувався вираженою клінічною картиною, і діагноз був поставлений без труднощів. Живіт у породіллі мав неправильну форму у зв'язку з виходом плода в черевну порожнину (через черевну стінку прощупывались дрібні частини плода). Одного ознаки цього вже було досить, щоб поставити діагноз того, що сталося розриву матки. В результаті розриву матки виникають симптоми внутрішньої кровотечі та шоку, ознаки, що вказують на подразнення очеревини, загибель плоду і т. п. Як ми вже вказували вище, при встановленні розриву матки слід було б відразу зробити чревосеченіе, попередньо почати переливання крові, протишокових розчинів та кровозамінників. Переливання крові до 500 мл слід проводити струменевим методом, переходячи потім на введення крові та розчинів крапельним способом. При важкому шоці і колапсі у разі відсутності помітного позитивного ефекту від внутрішньовенного введення 250-500 мл крові необхідно терміново почати внутрішньоартеріальне переливання крові. У предагональном стані і при агонії слід починати з внутрішньоартеріального переливання крові. З метою знеболювання слід застосовувати ендотрахеальний наркоз, а при відсутності анестезіолога - місцеву анестезію або поєднання останньої з масочний наркозом закисом азоту або ефіром.
Після розтину черевної порожнини слід (заздалегідь видаливши плід і послід) звільнити її з допомогою марлевих серветок від рідкої крові, згустків, меконію і навколоплідних вод, потім ретельно оглянути матку і сусідні органи (сечовий міхур, кишечник), які можуть бути пошкоджені. У післяопераційному періоді необхідно застосовувати повторні переливання крові і протишокових рідин, так як зазвичай у хворих спостерігається анемія у зв'язку з крововтратою на ґрунті розриву матки.
Особливу увагу треба приділяти таким хворим при застосуванні антибіотиків, сульфаніламідів, серцевих засобів. Велике значення мають харчування і догляд за такими хворими.
Переходимо до аналізу наших даних про перфорації подальшої головки. Ця операція при наявності мертвого плоду в тазовому передлежанні було проведено у 38 породіль і групи та у 26 - II групи.