Отже, навіть в умовах капіталістичного ладу, де умови праці психологічно, а часто й фізично значно важче, працездатність робочих зберігається далеко за пенсійний вік.
В цих країнах до цих пір зовсім не враховувалася психологія людей, ще цілком працездатних після 60-65 років. Їх всіляко намагалися звільнити від роботи і перевести на пенсію. Тому непрацююче населення безперервно зростала по відношенню до працюючому населенню. І незважаючи на незначність пенсії, майже у всіх країнах збільшувалися витрати по виплаті пенсій за рахунок колективу або держави. А в країнах, де особливо сильна безробіття, жертвами її насамперед були і є літні і старі робітники.
Дослідження, проведені на автомобільних заводах Форда в США, а також на заводах Рено у Франції, показали, що можна брати на роботу робітників у пенсійному віці: їх продуктивність праці в середньому дорівнює 80% продуктивності молодих, а частота нещасних випадків не вище. Масові дослідження в США показали, що у 34% робітників у віці від 55 до 64 років продуктивність праці вище, ніж у робітників у віці 35 років. На заводах Форда в Детройті робітники у віці 50 років і старше становили в 1930 році 10,9% всього персоналу. У 1950 році пропорція робітників на заводах Форда у віці 60 років і старше становила вже 41,5%.
Ці цифрові дані показують, що різниця між періодом трудового життя людини і тривалістю його життя стирається. 50 років тому зазвичай із закінченням трудового життя ставало й життя людини. Але тоді чоловік був змушений працювати до самої смерті, бо інакше йому було б не на що жити. Соціально-економічне поліпшення життя в результаті боротьби трудящих, встановлення пенсій, деяке поліпшення стану здоров'я старих людей дозволили подовжити тривалість життя, в результаті цього утворився розрив між закінченням трудового періоду і закінченням життя. Але безсумнівно, що, якщо продовжити період трудової діяльності людини, тривалість життя ще подовжиться і період трудової діяльності буде охоплювати майже всю життя до її біологічного кінця.
Треба відзначити, що працездатність осіб пенсійного віку дуже індивідуальна. Різні люди живуть в різних умовах, їх фізичний стан по-різному. У одних працездатність зберігається довше, інші втрачають її раніше. В цьому відношенні спостерігається таке ж індивідуальне відмінність, як і у відношенні індивідуальної тривалості життя.
Але було вже давно відзначено, що велика тривалість життя збігається і з більшою і тривалою працездатністю. Дуже багато людей так само працездатні в старості, як і в молодості, і навіть більше, в той час як в інших розумові здібності знижуються ще до настання пенсійного віку. Часто в пенсійному віці люди кидають роботу, яку вони по суті і раніше були не здатні виконувати. Не завжди - і, може, навіть порівняно рідко - люди все життя виконують ту роботу, до якої їх найбільше вабило або до якої вони були найбільш здатні. Вибір професії у життя для молодих людей - справа дуже складна, і далеко не завжди цей вибір відповідає їх дійсним здібностям. Але вже пізно - чоловік вступив на дорогу певної професії і зазвичай змушений займатися нею все життя, навіть якщо до неї і немає покликання.
Деякі люди ще в молодості були не здатні до виконуваної роботи, а в старості, при перевірці, у них відзначаються більш низькі показники, ніж у інших людей тієї ж професії. Це приписується старіння, хоча насправді воно тут ні при чому - людина все життя був не здатний до даної професії, але не міг за умовами життя її змінити.
В кінці 1960 року у Франції, з нагоди Національного дня старого», отпразднованного вперше 30 жовтня 1960 року, Французька асоціація з вивчення старості опублікувала цікаві дані про психічний стан літніх людей.
