Згідно сучасним уявленням, в період молочного живлення асиміляція молока здійснюється ферментами, зосередженими на мембрані щіткової кайми, в той час як ферменти головних травних залоз в цьому процесі особливого значення не мають. Це уявлення отримало підтвердження в подальших роботах експериментального плану [Бродський Р. А., 1974]. При гистохимическом вивченні слизової оболонки тонкої кишки у тварин в ранньому постнатальному періоді було виявлено
певний стан активності ферментних систем залежно від виду їжі. При молочному харчуванні визначалася висока активність гідролітичних ферментів (лужної фосфатази і аминопептидазы), фіксованих на поверхні слизової оболонки, у той час як головні травні залози в цьому періоді функціонували ще недостатньо. При переході від молочного живлення до дефінітивною їжі зростала роль порожнинного травлення, і в цей період зростала активність окислювально-відновних ферментів (сукцинатдегидрогеназа).
Недостатній синтез власних ферментів на поверхні щіткової облямівки може призвести до ферментної недостатності, яка в ряді випадків виявляється синдромом непереносимості певних харчових продуктів. У дітей особливо часто виникає лактазна недостатність, внаслідок якої при вживанні молочних продуктів виникають інтоксикація та розлади травлення. Ці явища виникають в результаті неутилизации молочного цукру бактеріями кишечника і порушення всмоктування мономерів [Клиорин А. В., Уголєв А. М., 1976].
Велику роль у полостном травленні відіграють ферменти кишкового соку.
В кишковому соку міститься велика кількість ферментів: энтерокиназа, лужна і кислотна фосфатази, трипсин, ліпаза, амілаза, мальтаза, сахараза, лактаза та ін Найбільше значення в шлунковому травленні мають энтерокиназа, лужна фосфатаза, лейцинаминопептидаза, лактаза.
Щодо активності кишкових ферментів у ранньому постнатальному періоді є суперечливі дані. Деякі автори вважають, що активність кишкових ферментів у грудних дітей знижена у зв'язку з наявністю в молоці матері власних ферментів. Однак энтерокиназа і лужна фосфатаза були виявлені у дітей з перших тижнів життя, що свідчить про великому значенні цих ферментів в шлунковому травленні дитини [Фоміна Л. С., 1959; Закірова Р. А., 1973; Куваєва І. Б. та ін, 1980; Koldovsky О. et al., 1969].
Встановлено, що активність ентерокінази і лужної фосфатази у дітей навіть вище, ніж у дорослих. У новонароджених в дуоденальному вмісті активність ентерокінази становить близько 1000 од/мл, а у дітей у віці від 5 місяців до 1 г 3 міс активність її стає нижче і коливається в межах 130-670 од/мл Активність лужної фосфатази в дуоденальному вмісті новонароджених становить 1100 од/мл, а до року знижується до 83 од/мл Велика кількість ентерокінази і лужної фосфатази виявлено у дітей раннього віку у фекаліях. Очевидно, це пов'язано не тільки з підвищеною кількістю зазначених ферментів у тонкій кишці, але і з незначним руйнуванням їх мікрофлорою в товстій кишці [Фоміна Л. С., Беркман Е. Н„ 1951; Фоміна Л. С., 1959; Орлова Н. Р., 1986]. Згідно з дослідженнями А. В. Сидоренко (1973), Е. І. Масальський (1973), активність ентерокінази і лужної фосфатази у новонароджених дітей висока і має тенденцію до наростання в наступні вікові періоди. Встановлено, що активність ентерокінази і лужної фосфатази вище у доношених, ніж у недоношених, причому в останніх вона залежить від маси тіла і віку [Масальська Е. І. 1973].
