 Рис. 1. Правобічна верхнедолевая крупозна пневмонія (схема з рентгенограми в передньому положенні). |
Діагностика пневмонії грунтується на клінічних даних і результати рентгенологічних досліджень (рис.1).
Диференціальний діагноз слід проводити з туберкульозом, саркоїдозом, новоутвореннями та іншими захворюваннями, особливо у випадку виражених симптомів токсикозу і щодо убогих місцевих проявів в легенях на початку захворювання пневмонією.
Лікування гострих пневмоній має бути комплексним. Хворих на пневмонію слід лікувати в стаціонарі. Необхідні постільний режим, хороший догляд, висококалорійна, багата вітамінами, легко засвоюється їжа, достатню кількість рідини, що вводиться, (бульйони, фруктові та мінеральні води, соки, морси, гаряче молоко з содою, чай з лимоном, малиною і т. д. Важлива умова успішного лікування пневмонії - чисте повітря в приміщенні, де знаходиться хворий.
При лікуванні пневмонії призначають антибіотики і сульфаніламідні препарати (при відсутності протипоказань до їх застосування).
Пеніцилін при гострій пневмонії вводять внутрішньом'язово по 150 000 ОД кожні 4 години. Стрептоміцин вводять внутрішньом'язово по 500 000 ОД 2 рази на добу. Припустимо чергування ін'єкцій пеніциліну з прийомом всередину феноксиметилпеніциліну по 300000 ОД кожні 4 години. Новоциллин та інші препарати пеніциліну подовженої дії вводять 1-2 рази на добу. Напівсинтетичні пеніциліни, наприклад оксацилін, застосовують всередину в дозі 0,5 г кожні 4-6 год. Ампіцилін застосовують всередину або парэнтерально. Можливо поєднання антибіотиків з сульфаніламідними препаратами.
Сульфаніламідні препарати призначають за орієнтовною схемою: початкова доза-2 г, 1-2-й день-по 1 г через 4 години, 3-4-й день-по 1 г через 6 год, 5-6-й день по 0,5 г через 6 год. На курс лікування-24 - 28 р. При необхідності курсова доза може бути збільшена.
Сульфаніламіди краще призначати після їжі в комбінації (наприклад, разову дозу 1 г отримують з 0,5 г норсульфазолу і 0,5 г сульфадимезину); для кращого виведення їх нирками приймання сульфаніламідних препаратів необхідно поєднувати з рясним питвом (краще лужним).
Сульфаніламіди продовженого дії (сульфадиметоксин, спофадазин, мадрибон та ін) призначають: у 1-2-й день по 2 г 2 рази на добу, у наступні дні по 0,5 г 2 рази на добу. Антибактеріальні препарати досить швидко зменшують
інтоксикацію, самопочуття хворих поліпшується. Клінічне поліпшення ще не визначає одужання. Анатомічні зміни піддаються зворотному розвитку значно повільніше. Після зниження температури і поліпшення стану хворих іноді (за вказівкою лікаря) слід ще протягом декількох днів продовжувати терапію антибіотиками або сульфаніламідними препаратами. У разі самовільного припинення введення ліків бактеріостатичну дію антибіотиків передчасно знімається і хвороботворні мікроорганізми знову отримують можливість росту і розвитку. Виникають ускладнення, захворювання може приймати хронічний перебіг.
Для лікування пневмонії важлива організація догляду за хворими, особливо дотримання постільного режиму. Пневмонія - незаразливе захворювання.
Медперсоналу необхідно стежити за найменшими змінами в стані хворого: у період зниження температури можливе різке падіння артеріального тиску і розвиток судинного колапсу. У цих випадках може знадобитися невідкладна терапевтична допомога. При появі психічного збудження, марення за хворим встановлюється систематичне цілодобове спостереження.
Дотримання гігієнічних правил є обов'язковим (див. Догляд за хворими). Якщо хворий відокремлює мокротиння, то її необхідно збирати в окрему посудину, яку після видалення мокротиння кип'ятять або обробляють дезінфікуючими розчинами.
З симптоматичних засобів при пневмонії застосовують ацетилсаліцилову кислоту по 0,5 г 3 рази на добу, термопсис в мікстурі або таблетках по 0,01 г 3 рази на добу, нашатирно-анісові краплі по 10-12 крапель 3-4 рази на добу та ін., еуфілін по 0,15 г 2 рази на добу, кордіамін, камфору і інші серцево-судинні засоби.
При пневмонії широко використовують кисневу терапію, банки і гірчичники на уражену сторону.
Лікувальну фізкультуру застосовують з урахуванням фази захворювання та стану хворого. Заняття призначають після зниження температури, встановлення нормальної частоти пульсу, поліпшення стану хворого. Починають з елементарних дихальних вправ, з тим щоб у відповідний період хвороби розширити комплекс лікувальних заходів (рис. 2 і 3).
 Рис. 2. Статичні дихальні вправи, виконувані в положеннях лежачи (1), сидячи (2), стоячи (3): а - вдих; б - видих. Рис. 3 (праворуч). Динамічні дихальні вправи, що виконуються в положенні лежачи (1), сидячи (2), стоячи (3 і 4): а - вдих; б - видих. |
 |
