Зміна функціональних можливостей організму обумовлено не тільки віком, але й видом праці. Результати досліджень психофізіологічних параметрів працездатності інженерів конструкторських і проектних організацій, інженерів-виробничників і працівників адміністративно-управлінського апарату наочно ілюструють це положення (рис. 8).
Крім віку і особливостей професійно-виробничого профілю, працездатність залежить і від характеру роботи випробовуваних (табл. 12). Вираженість змін фізіологічних систем організму, що характеризують розумову працездатність, значною мірою обумовлюється ступенем напруженості і відповідальності роботи. У осіб одного й того ж виду діяльності, що виконують більш напружені і відповідальні роботи, відзначаються кращі вихідні психофізіологічні показники (майже в 2 рази) порівняно з особами, які займають посади виконавців, характеризуються меншою напруженістю. Але в зв'язку з виробничою навантаженням до кінця робочого дня зниження показників працездатності у перших більш виражено і досягає за окремими тестами 15%, що майже у 1,5 рази більше, ніж у виконавців.
Зіставлення даних про працездатність осіб трьох видів розумової діяльності - інженерів конструкторських і проектних організацій, інженерів-виробничників і працівників адміністративно-управлінського апарату - свідчить про значно менші зрушення психофізіологічних показників вихідної працездатності і в динаміці робочого дня у інженерів-виробничників. У чоловіків 50-59 років - керівників на заводах обсяг оперативної пам'яті, здатність концентрувати увагу і пропускна здатність зорового аналізатора знижуються до кінця робочого дня порівняно з вихідним рівнем відповідно на 5,6, 3,9 та 4,8%. У той же час у керівників в державних установах цієї ж вікової групи зниження становило 14,5, 6,8 і 9,3%, що, очевидно, є непрямим показником більш вираженого наростання у них стомлення, ніж у інженерів-виробничників. Це підтверджує висока кореляційна залежність об'єктивних показників досліджених функцій з суб'єктивною оцінкою ступеня втоми після робочого дня (r = 0,58).
Крім того, стомлення залежить від напруженості праці. З віком стомлюваність при напруженій роботі збільшується.
Такі значні професійно-вікові відмінності в характері змін вищої нервової діяльності у осіб адміністративно-управлінського праці можуть свідчити про більш вираженому професійному старінні даного контингенту. Мабуть, це пов'язано з багаторічним впливом гіподинамії, негативних емоцій, великою відповідальністю. Ці фактори, поступово нашаровуючись, призводять до більш раннього «зносу» організму осіб даної спеціальності у порівнянні з двома іншими групами. У цій групі виявлена найбільша ураженість серцево-судинної системи (Н. Б. Маньковський та ін, 1976).
При фізичній праці основне навантаження несе м'язова система. Виробничі рухи викликають в основному подразнення рецепторів кинестетической системи, закладених у м'язах, сухожиллях, зв'язках і суглобах. Імпульси від цих рецепторів по нервових провідниках надходять в кору головного мозку. В процесі виробничої діяльності, зі збільшенням віку і стажу роботи спостерігається нерівномірність зміни окремих м'язів і м'язових груп. Відбуваються як структурні, так і функціональні зміни м'язової тканини. Дослідження С. В. Фудель-Осипової (1969) свідчать про те, що для вікових структурних змін, які більш виразно проявляються у пізні періоди онтогенезу, характерно зменшення розмірів м'язових волокон, ослаблення їх посмугованості, зміна спрямованості пучків міофібрил, поява неправильно розташованих груп м'язових волокон. Сполучнотканинні елементи м'язів також піддаються атрофічних змін. У саркоплазму виявлені жирові включення.
