Психофізіологічні аспекти працездатності

Необхідність розробки фізіологічних основ працездатності очевидна. Ще в 1922 р. в. І. Ленін, критично розбираючи позитивні і негативні моменти теорії Тейлора, писав про необхідність розкрити «...основні наукові дані про фізіологічному прихід і витрату людської машині»¹. Ця наукова задача лягла в основу досліджень багатьох поколінь радянських і зарубіжних вчених.
Для психофізіологічної характеристики професійної працездатності вивчають функціональну діяльність різних органів і систем. Зазвичай досліджують ті найбільш характерні функції, з якими пов'язане виконання певних робочих процесів. Зміни показників цих функцій значною мірою залежать від напруженості праці, характеру трудової діяльності та віку. «Відокремити» вікове вплив від професійного можна лише при невеликому впливі останнього. Для характеристики вікової працездатності в якості моделі були обрані групи осіб, виробнича діяльність яких не надавала вираженого негативного впливу на організм. З урахуванням того, що професійна діяльність людей набуває все більш розумовий характер, основні дослідження були проведені на групі інженерів, не зайнятих безпосередньо у виробництві (планувальники, економісти, конструктори, проектувальники та ін).
Інженерним працею зайнято значне число осіб середнього і старшого віку, володіють великим виробничим досвідом і стажем. Їх праця відносно рівномірний, не обтяжений жорстким темпом і ритмом роботи, санітарно-гігієнічні умови зазвичай сприятливі, у зв'язку з чим фізіологічні зміни, що відбуваються в організмі цих працівників протягом багатьох років їх професійної діяльності, зумовлюються в основному перманентним розумовою працею і старінням. Зазначена професійна прошарок найбільш близько відображає працездатність людини старшого робітника і пенсійного віку і її зміни, що розвиваються в зв'язку з багаторічною розумовою роботою в умовах, що наближаються до природного старіння.
У групи інженерів вивчали психофізіологічні показники, соціально-гігієнічні характеристики, робоче навантаження, її особливості та продуктивність праці. Для досліджень були підібрані здорові особи. Отримані результати відображають вікові зміни працездатності при відносно ненапряженном працю і служать відправними даними при характеристиці професійної працездатності осіб розумової праці інших спеціальностей. У здорових людей при ненапряженном працю зрушення психофізіологічних показників виражені не різко.
В динаміці робочого дня у осіб різного віку відносно однаковий професійно-виробничий комплекс викликає різні кількісні і якісні зміни функціонального стану, тому вікові показники працездатності отримані в стані високої працездатності на початку робочого дня і зниженою - у середині та наприкінці робочого дня.
Для характеристики працездатності досліджували зорово - і акустико-моторні реакції, увага, пам'ять, інформаційні параметри зорово-моторного каналу, найпростіші розумові процеси.
Окремі методи досліджень були значною мірою модифіковані стосовно розв'язуваної задачі і виробничих умов, а методи визначення інформаційних параметрів зорово-моторного каналу (матриця і формули для їх розрахунків) розроблені спеціально. Всі дослідження проводилися у виробничих умовах, у кожного випробуваного протягом декількох днів. За всіма методами проводили також попередню тренування (8-10 досліджень). Всього здійснено близько 3000 тренувальних і 15 000 основних досліджень, що дозволило досить впевнено оцінити як зміни показників протягом робочого дня, так і їх вікову динаміку.