В літературі міцно утвердилася думка, що постійна екскреція естрогенів спостерігається у хворих з дисфункціональними матковими кровотечами при персистенції фолікула. Між тим є дослідження, в яких на підставі патоморфологічних досліджень яєчників переконливо показана можливість розвитку дисфункціональних маткових кровотеч не тільки при персистенції фолікула, але при виражених регресивних змін в яєчниках (В. І. Фейгель, В. А. Покровський, 1936).
Великий інтерес в цьому відношенні представляє також робота Lajos і співавторів (1962), досліджували патологогистологически яєчники у 13 хворих у віці 40-57 років. Всі оперовані страждали тривалими дисфункціональними матковими кровотечами. Як показали дослідження, в яєчниках рідко спостерігалися примордиальные фолікули і зріють фолікули і зовсім відсутні зрілі фолікули і жовті тіла.
Н. А. Калантарова (1965) при патоморфологічної дослідженні яєчників у 4 хворих репродуктивного віку, що страждали одночасно міомою матки і геморагічної метропатией, виявила в яєчниках регресивні зміни, що характеризувалися зменшенням числа примордиальных фолікулів, наявністю одиничних атретических фолікулів з невираженою сполучнотканинної оболонкою і відсутністю зрілих фолікулів. У цих хворих кількість що виділяються з сечею естрогенних гормонів було відносно невеликим.
Таким чином, на підставі даних літератури про патологоморфологических зміни в яєчниках у хворих з дисфункціональними матковими кровотечами можна припускати, що постійна низька екскреція естрогенних гормонів, виявлена нами у деяких хворих репродуктивного та клімактеричного віку, може бути наслідком не тільки персистенції фолікулів, але і регресивних змін в яєчниках.
Морфологічні зміни в яєчниках у хворих з дисфункціональними матковими кровотечами у періоді статевого дозрівання вивчені недостатньо, так як чревосеченія у них проводяться дуже рідко. Мабуть, в цьому віковому періоді може бути порушена чутливість центрів гіпоталамуса, що регулюють менструальний цикл, і імпульси з них, виявляються недостатніми для надання відповідного впливу на яєчники. У таких хворих яєчники продукують незначні кількості естрогенів.
Значно рідше у хворих з дисфункціональними матковими кровотечами ановуляторних характеру зустрічається високий постійний тип екскреції естрогенів. У пубертатному віці ні в однієї хворої ми не спостерігали постійного високого типу екскреції з середнім вмістом сумарних естрогенів більше 25 мкг на добу. В репродуктивному віці такий тип виділення естрогенів виявлено у 3 хворих і в клімактеричному віці також у 3 жінок.
У 3 хворих з високим постійним типом екскреції естрогенів при гістологічному дослідженні ендометрію виявлено залозиста гіперплазія. На думку Fluhman (1931), Traut, Kuder, (1935), Brown і співавторів (1959), високий тип виділення естрогенів завжди призводить до залозистої гіперплазії ендометрія. У 2 хворих з таким типом екскреції естрогенів при гістологічному дослідженні зіскрібка ендометрія нами виявлені ділянки залоз з секреторними змінами.
З приводу секреторних змін при залозистої гіперплазії ендометрія у літературі не існує певної точки зору.
