Дифузійна здатність легень була вивчена нами у 36 хворих ХНН. Величина ДЛсо виявилася зменшеною у 41,6%, величина ФПсо - у 55,5% з них. Завдяки досить значного збільшення ДЛсо у 4 хворих, достовірно зниженою (/=3,4) була лише середня величина ФПсо, яка становила 36,27±1,60% (при величині її у здорових осіб 45,4±2,44%).
Оцінку вентиляції щодо кінцевого її результату, газовому складу артеріальної крові, вельми утруднює у хворих нирковою недостатністю наявність анемії та значні коливання величин показників кислотно-лужного балансу. При гострій нирковій недостатності Daum та ін. (1965) знаходили помірне зменшення насичення артеріальної крові киснем (Sa02 в межах 87,0-93,2%) у 9 з 12 обстежених хворих. Подібною виявилася частота гіпоксії і при ХНН (у 75% хворих) (Я. Д. Бондаренко, 1958; А. А. Фаерман, 1972).
Істотних змін PaC02 Alwall (1963), навіть з урахуванням величин рН, при обстеженні значного числа хворих нирковою недостатністю не виявив. Я. Д. Бондаренко (1965) знаходив кілька більш ніж у половини хворих ХНН гіпокапнію, а Thiele та ін. (1968) в одиничних випадках при нефрогенний набряку легенів - гиперкапнию. Виявлені у наших хворих часті коливання величин РаС02 настільки закономірно поєднувалися з відповідними змінами інших показників кислотно-лужної рівноваги, що вважати їх проявом легеневої недостатності не представлялося можливим.
Таким чином, зміни функції зовнішнього дихання у хворих на ХНН полягають у зниженні енергетичних резервів дихальних м'язів, зменшення легеневих об'ємів і дифузійної здатності альвеолокапиллярных мембран, а також схильності до гіпервентиляції. Зміни кожної з перерахованих груп показників були виявлені нами, як і більшістю інших авторів, у 69,8-52,3% хворих нирковою недостатністю без явної закономірності в їх поєднаннях. У зв'язку з цим безперечний інтерес представляє вивчення залежності окремих варіантів розладів вентиляційної здатності легень від тих чи інших проявів ХНН.
При зіставленні середніх величин різних показників у хворих, що страждали ХГН та іншими нирковими захворюваннями, ми, подібно А. Ф. Вавилиной (1972) і А. Д. Тодоренко (1971), істотних відмінностей не знайшли. За аналогією з поступовим розвитком порушень з боку ряду внутрішніх органів при наростанні тяжкості серцевої або легеневої недостатності природно було припустити вплив стадії ХНН на зміни функції зовнішнього дихання. Виявилося, однак, що деяке почастішання (табл. 62) і збільшення ступеня змін окремих показників (табл. 63) при прогресуванні ниркової недостатності були за рідкісним винятком статистично недостовірні. Значимо відрізнялися у хворих ХНН I і III стадії тільки величини ЖЕЛ і Рввс.. Поступове їх зменшення свідчить про наростання рестриктивных порушень, однією з причин яких може бути розвиток або прогресування уремічного пневмоніту.
Схожість характеру та ступеня змін показників вентиляційної здатності легень у хворих ХНН I, II і III стадії з істотно різним вмістом в сироватці крові креатиніну і сечовини виключає патогенетичну роль азотемії в порушенні функціонального стану апарату дихання.
Безсумнівно, погіршує функцію зовнішнього дихання набряк легеневої тканини. Про це свідчить хороша кореляція між ступенем зменшення ЖЄЛ і вираженістю рентгенологічних проявів нефрогенного набряку легенів і значне збільшення легеневих об'ємів після діалізу. Аналогічно змінюються при нефрогенний набряку легенів і величини МВЛ і ДЛСо (В. А. Кайзерман, 1974; Fritz, Lindquist, 1961; Henkin та ін., 1962; Thiele та ін, 1968).
У зменшення дифузійної здатності легень Daum та ін. (1965) надають також значення уремическому пневмониту.
ТАБЛИЦЯ 63. Середні величини показників вентиляційної здатності легень у хворих з нирковою недостатністю I і III стадії {за даними статистичної обробки матеріалу)
