Значно менше при нефрогенний набряку легенів діагностична значимість фізикальних змін. Все ж поява без видимих причин коробковий відтінок перкуторного тону над грудною кліткою, постійно вислуховується хрипів або зміни характеру дихання, навіть при відсутності задишки, вимагає у нефрологічного хворого обов'язкового рентгенологічного дослідження.
Для своєчасного виявлення нефрогенного набряку легенів Alwall (1963) вважає необхідним щодня контролювати вагу хворих і проводити рентгенографію органів грудної клітки не рідше одного разу на тиждень. У хворих з вираженою картиною легеневої недостатності відоме діагностичне значення має відсутність ефекту від застосування кардіальних коштів (Haun та ін, 1965).
Патогенетична терапія нефрогенного набряку легень полягає в дегідратації. До основних її методів відносять гемодіаліз з ультрафільтрацією та «примусову Діарею», при якій втрата рідини значно перевищує вихід електролітів. Швидкий ефект з виведенням 4-5 л рідини протягом 6-8 год може бути отриманий при призначенні 100-150 мл 70,0% розчину сорбіту або 200-400 мл 25% розчину сірчанокислої магнезії або сірчанокислого натрію. Іноді при збільшенні діурезу або перехід рідини в інші області тіла, наприклад появі асциту, периферичних набряків, зміни в легенях зникають і без спеціального лікування (Alwall, 1963).
Вибір методів дегідратації залежить від тяжкості нефрогенного набряку легенів. При тривалих нападах задухи, вираженій задишці Haun та ін. (1965) вважають за необхідне терміново проводити виведення хоча б 3-4 л рідини за допомогою ультрафільтрації або провоцированной діареї у зв'язку з небезпекою значного гіпергідратації для життя хворого. При неважких формах нефрогенного набряку легенів і відсутності відділення штучної нирки нерідко призначають великі дози сечогінних засобів, а при помилковому діагноз серцевої недостатності звичайну для цього синдрому терапію.
На нашому чисельно невеликому матеріалі хороший і швидкий (протягом 3-6 днів) ефект був отриманий при дегідратації шляхом провоцированной діареї, хоча саме у цих хворих переважав нефрогенний набряк III стадії (табл. 60). Менш значні явища нефрогенного набряку були успішно, але більш повільно, протягом 9-18 днів, ліквідовані застосуванням діуретичних засобів. Що стосується гемодіалізу, то до представлених в таблиці даних необхідно додати хороші результати його застосування ще у 4 хворих, у яких лікування іншими методами ефекту не дало. Сумарно за допомогою ультрафільтрації та примусової діареї вдалося домогтися зникнення нефрогенного набряку у 14 і зменшення його у 6 з 21 хворого, який лікувався цими методами. Дуже демонстративні відмінності в ефективності застосованих способів дегідратації і кардіальної терапії підтверджують все вищесказане про чисто зовнішній схожості нефрогенного набряку легенів і лівошлуночкової недостатності.
Дегідратацію рекомендують продовжувати до повної ліквідації всіх, в тому числі і рентгенологічних ознак набряку легенів з подальшим зменшенням ваги тіла ще на кілька кілограмів, що зазвичай займає не менше 1-2 тижнів (Alwall, 1963). У спостерігалися А. Ф. Даренковым (1964) хворих з гострою нирковою недостатністю при застосуванні ультрафільтрації та провоцированной діареї явища нефрогенного набряку зовсім зникли до кінця другого - початку третього тижня.
Нефрогенний набряк легень може виникати у вигляді поодиноких епізодів, або купувати у хворих ХНН схильність до частих, до 5 разів, рецидивів (Henkin та ін., 1962; Olsson, 1954). Подібні рецидиви ми спостерігали у 7 хворих з вираженою схильністю до гіпергідратації. При лікуванні гемодіалізом або сорбітом у трьох з них схильність до затримки рідини зникла повністю. У двох хворих після 3 - та 6-місячного проміжку гарного самопочуття при наростанні явищ ниркової недостатності знову виникла задишка і рентгенологічні ознаки нефрогенного набряку, в одного з них першою, в іншого третьої стадії. У двох хворих з важкою хронічною нирковою недостатністю примусова діарея викликала в останній місяць їх життя лише тимчасове зменшення набряку легеневої тканини.
Мабуть, подібна тенденція до повторних епізодів нефрогенного набряку залежить від індивідуальних особливостей виникають при нирковій недостатності порушень гомеостазу або невдалого поєднання у окремих хворих кількох сприяють легеневого набряку факторів. Виявити їх при аналізі клінічного перебігу захворювання у цих хворих не вдалося.
