Що стосується можливого впливу на характер і рівень вентиляції виникають при ХНН змін в легенях, то коливання величини МОД помітно рідше (тільки у 1/3 парних досліджень) збігалися з розвитком або регресією гіпергідратації або серцевої недостатності, ніж зменшення або збільшення МВЛ та ЖЄЛ (див. табл. 64). Порівняно невелика частота збігів цих клінічних синдромів із змінами рівня вентиляції, своєрідна структура МОД при легеневої та серцевої недостатності дозволяють вважати нефрогенний набряк або застій у малому колі кровообігу лише однієї, і, мабуть, не основною причиною гіпервентиляції при ХНН.
У світлі описаних варіантів змін величин основних характеризують вентиляційну здатність легень показників та можливого впливу на механіку дихання і легеневі обсяги гіпергідратації та серцевої недостатності безсумнівний інтерес представляє вивчення функції зовнішнього дихання при лікуванні хронічним гемодіалізом.
В доступній літературі ми зустріли лише вказівку Sartorius, Lemperle (1963) на збереження під час діалізу гіпервентиляції, незважаючи на повну або часткову корекцію метаболічного ацидозу.
У проведених нами 25 дослідженнях у 9 лікувалися хронічним гемодіалізом хворих виявилася безперечна тенденція до кращого збереження резервів дихання. Зменшення величин МВЛ і РВ мало місце лише в 1/3 досліджень хворих, які отримували 2 рази в тиждень сеанси діалізу, тоді як при консервативній терапії вони були знайдені в 1/2 динамічних досліджень. Істотно рідше виявлялося при регулярному внепочечном очищення і зменшення Показників пневмотахометрії (t = 2,25), виявлене лише в 1/4 досліджень.
Хоча зниження легеневих обсягів спостерігалося в групах хворих, які отримували різну терапію, однаково часто, що проводилася під час діалізу дегідратація дозволила добитися у 3 хворих відновлення нормальної величини ЖЄЛ та її компонентів.
Частота і характер змін вентиляції у хворих, які лікувалися регулярними сеансами гемодіалізу, істотних особливостей не мали. Для уточнення безпосереднього впливу на показники вентиляції останні були вивчені на початку і в кінці 11 диализов (у 4 хворих).
Рис. 33. Зміни деяких показників вентиляції під час гемодіалізу.
А - зміни хвилинного об'єму дихання; Б - зміни частоти дихання; 1), 2), 3), 4), 5) - № діалізу у кожного хворого.
Точкова лінія - дані хворий Б-виття; суцільна лінія - дані хворого К-на; пунктирна лінія - дані хворого До-ва; пунктирна з точками-дані хворого Д-ст.
Величини МОД, отримані при дослідженнях на початку діалізу, були навіть у одного і того ж хворого досить різні (рис. 33), що збігається з наведеними вище матеріалами про мінливості рівня вентиляції при ХНН. В ході 6 диализов первісна величина МОД не змінювалася. Під час 3 диализов вона зросла на 25, 30 і 53% належної, завдяки збільшенню глибини і меншою мірою частоти дихання, а при двох знизилася, у результаті дегідратації, з 224% і 225% належної при ЧД 25,0 і 28,0 в 1 хв до 182% і 147% належної з урежением дихання до 18-20 в 1 хв. Зміни величини ДО ні в одному випадку не перевищували 100 мл
Що стосується величини АВ, то двічі вона значно збільшилася (на 1,13 і 2,13 л) одночасно з аналогічною зміною МОД, а у двох хворих паралельно зі зниженням рівня вентиляції зменшилася на 1,5 л. Завдяки односпрямованим змін АВ і МОД ефективність вентиляції в період гемодіалізу практично не змінювалася. Кількість вуглекислоти у повітрі помітно збільшилася (на 43,5, 73,7 і 122,5 мл/л) тільки у 3 хворих із збільшеним об'ємом вентиляції, що не дозволяє виключити значення в цих змінах дихання введення соди в ході діалізу.
