У 7 хворих з нефрогенним набряком II і 6 - III стадії була рідина в плевральній порожнині.
При виражених явищах нефрогенного набряку звертало на себе увагу своєрідне випрямлення контуру серцево-судинної тіні на фасных рентгенограмах, зникало одночасно з затіненням і зміною легеневого малюнка. Подібна динаміка і відсутність однотипних змін величини і конфігурації серцевої тіні у з обговорюваної групи хворих дозволяють вважати це зміна контуру одним з проявів нефрогенного набряку легенів. У доступній літературі, поряд з описами незміненій (Zdansky, 1933) і розширеної тіні серця (Bass, Singer, 1950), ми зустріли лише в І. А. Кайзерман (1974) згадка про розвиток при нефрогенний набряку легенів гидроперикарда. З упевненістю говорити про його наявність у наших хворих ми не можемо. Більш ймовірно, що це зміна правого контуру серцевої тіні могло бути обумовлено появою рідини в медіастинальної плеври або набряком клітковини середостіння.
Серед спостерігалися нами хворих переважна більшість страждало гломерулонефритом: 4 - гострим, 2 - підгострим і 25 - хронічним. Разом з тим, особливості відбору хворих
при госпіталізації не дозволяють нам судити про значення основного захворювання у розвитку нефрогенного набряку легенів. Хронічна ниркова недостатність (ХНН) мала місце у 34 хворих спостерігалися. Тяжкість її за прийнятою в клініці класифікації майже однаково часто відповідала ІІБ і III стадії, однак ступінь нефрогенного набряку легень по мірі прогресування ХНН чітко зростала (див. табл. 59). При цьому залежності між тривалістю ниркової недостатності і виникненням змін у легенях не було: у 1/4 хворих вони розвинулися протягом перших 6 місяців, а у 1/3 - через 3-4 роки після появи ознак ХНН.
В описах клінічної картини нефрогенного набряку легенів зазвичай підкреслюють убогість скарг і фізикальних даних, яка зумовлює невідповідність між вираженістю клінічних та рентгенологічних симптомів (М. А. Іваницька, 1943; В. М. Перельман та ін, 1964; Alwall, 1963; Bass, Singer, 1950; Borgstrom та ін., 1960; Olsson, 1954). В ряді публікацій, особливо у великих посібниках, наведені тільки рентгенологічні ознаки цього синдрому. При детальному описі результатів об'єктивного обстеження хворих згадують про задишці, зростаючої паралельно з розвитком набряку легеневої тканини і поєднується при великих його ступенях з нападами утрудненого дихання або задухи ночами. Більш рідко спостерігають кашель і кровохаркання, викликане сухістю слизових, підвищеною ламкістю капілярів, механічною дією кашлю (М. А. Іваницька, 1943; В. М. Перельман та ін, 1964; Alwall, 1963; Bass та ін., 1952; Doniach, 1947; Henkin та ін., 1962; Renyi-Vamos, Babies, 1972; Roubier, Plauchau, 1934; Schreiner, Maher, 1961).
В наших спостереженнях нефрогенний набряк легенів проявлявся, як правило, задишкою (у 37 хворих) і рідше, головним чином у II і III стадіях, нападами утруднення дихання по ночах, які хворі позначали як задуха (у 16 хворих). Задишка у половини хворих з нефрогенним набряком I стадії виникала при фізичному навантаженні і виявлялися при цілеспрямованому опитуванні, у решти вона була більш значною, однак частота дихання у спокої ні в кого з них не перевищувала 28 дихальних рухів в 1 хв. Напади задишки ночами виникали тільки у одного з цих хворих.
Нефрогенний набряк II стадії у одного хворого протікає абсолютно безсимптомно, в іншого з незначною задишкою, яку сам хворий не помічав. Разом з тим, при абсолютно аналогічних зміни на рентгенограмах грудної клітки у 6 хворих задишка з частотою дихання 24-36 в 1 хв виникала при незначному русі, у 7 були напади задухи.
Найбільш часті і важкі напади задухи спостерігалися у 2/3 хворих з нефрогенним набряком легенів III ступеня. Вони протікали з почастішанням дихання до 44 в 1 хв, вимушеним сидячим положенням, ціанозом, тахікардією і практично не відрізнялися від проявів серцевої астми. Задишка поза описаних нападів мала місце у всіх 13 хворих цієї групи, причому у 9 з них вона була значною. Заслуговує спеціального згадки той факт, що підставою для госпіталізації 14 хворих з ХНН і 2 хворих з гострим гломерулонефритом послужила саме нараставшая задишка або напади задухи, а не прояви основного захворювання.
Значно рідше реєструвалися при нефрогенний набряку кашель (у 8 хворих) і кровохаркання (у 2 хворих).
