Ще в 1906 р. Tromsdorf показав, що при інтенсивних і тривалих фізичних навантаженнях знижується фагоцитарна активність лейкоцитів і зменшується продукція антитіл, тобто погіршується функція захисних механізмів. У 1930 р. A. Hun-ter-Muller знайшов у борців-олімпійців зниження захисних властивостей крові після змагань і вважав, що однією з причин виникнення захворювань у спортсменів в цей період є інтенсивна робота і викликане нею стомлення. Про це ж писав відомий спортивний медик L. Ргосор (1969), є вказівки на це і у вітчизняній літературі [Фомін Н. З, 1972; Полеся Р. В., Гаєвський А. А., 1978; Левін М. Я, 1978]. Дані останніх років підтверджують це повністю.
Слід, однак, вказати, що систематично і раціонально проводяться заняття спортом сприяють зміцненню адаптаційних механізмів і підвищенню імунобіологічної активності спортсмена. Пригнічення ряду показників імунітету сприяють гострі напружені фізичні навантаження, хронічні надмірні фізичні навантаження і особливо поєднання напруженої фізичної та емоційної навантажень, властиве змагальному і предсоревновательному періодів. Цим, мабуть, і пояснюється більш висока схильність до так званих простудних захворювань, фурункульозу і т. п., що спостерігається у спортсменів в період спортивної форми.
Більшість авторів вказують, що головним чином знижується функція Т-системи імунітету. Однак страждає і В-система. Загалом, пригнічуються практично всі фактори імунітету в тій чи іншій мірі. Встановлено, що до інтенсивної фізичної навантаженні вельми чутливі захисні функції шкіри і слизових оболонок, які є факторами неспецифічного (природного) імунітету, а також фагоцитарна реакція лейкоцитів. Виявилося, що у спортсменів високої кваліфікації статистично достовірно знижуються показники активності лізоциму слини - ферменту, який перешкоджає розвитку в порожнині рота патогенних мікробів, у тому числі й збудників захворювань дихальних шляхів. Як вже було зазначено, це є однією з причин великої частоти каріозних зубів і запальних змін мигдаликів у спортсменів. До цього треба додати, що спостереження за юними спортсменами, особливо високих розрядів, показують, що загострення вогнищ хронічної інфекції, підвищення захворюваності на простудні захворювання, які свідчать про зниження неспецифічного імунітету, збігаються з періодом широкого застосування так званих ударних навантажень, зі значним фізичним і емоційним напруженням, пов'язаним з змаганнями, а також з переходом на 2-разові тренування в день.
Незважаючи на те, що величезна роль змін імунологічної реактивності у виникненні захворювань у спортсменів і її вплив на характер перебігу цих захворювань безсумнівні, цим питанням приділялося недостатньо уваги, значення їх недооцінювалося, і тільки в останні роки почали з'являтися роботи, присвячені імунітету у спортсменів.
Питання про причини зниження захисних властивостей організму спортсменів сьогодні ще не можна вважати остаточно вирішеним. Можна висловити припущення про те, що однією з причин цього є перебудова нейрогормональної регуляції за рахунок збільшення вироблення деяких гормонів кори надниркових залоз. Справа в тому, що тривалі й інтенсивні фізичні навантаження потребують посилення функції кори надниркових залоз, її перевантаження. Наднирники є найважливішим регулятором імунологічної реактивності організму, яка залежить від правильного співвідношення в крові двох гормонів, що виділяються залозами, мінералокортикоїдів, стимулюючих запальні процеси, і глюкокортикоїдів, що володіють протизапальною властивістю. При відносному збільшенні вмісту глюкокортикоїдів у крові знижується імунологічна реактивність. Однак це питання потребує подальшої розробки.
Кращим доказом нагальну необхідність проведення таких досліджень є наступні приклади різкого зниження захисних сил організму спортсмена.
17-річний хокеїст з 6-річним спортивним стажем, дуже талановитий спортсмен, на 12-й хвилині хокейного матчу відчув себе погано, сів на лавку, потім впав, втративши свідомість. Реанімаційні заходи, вжиті швидкою допомогою виявилися неефективними, і він загинув через 25 хв. За висновком судово-медичного експерта, смерть настала від гострого респіраторного захворювання, ускладнилися гнійно-некротичним трахеобронхітом, двосторонній великовогнищевий геморагічну пневмонію і менингоэнцефалитом. Ці ускладнення розвинулися блискавично. Що ж стосується гострого респіраторного захворювання, то, мабуть, спортсмен не надав значення деякого погіршення здоров'я, що виникло внаслідок звичайного простудного захворювання, до якого зазвичай спортсмени і тренери ставляться легко.
