При розробці лікувального харчування для хворих ожирінням ми виходили з важливої ролі інсулярної функції підшлункової залози і намагалися створити максимальний спокій її перевозбужденному островковому апарату.
Компенсація цукрового діабету у хворих ожирінням досягається в основному дієтою. У таких хворих ефективна зредукована дієта, збіднена цукрами, тобто легковсасываемыми вуглеводами. У 92% наших спостережень при редукції маси тіла в стаціонарі досягалась повна компенсація клінічного стану, дозволяла скасовувати гіпоглікемізуючі препарати. Про сприятливу дію проведеної терапії на вуглеводний обмін свідчили не тільки нормалізація глікемічних кривих і зменшення резистентності до бутаміду, але і зниження активності пентозного циклу. Отже, комплексне лікування ожиріння, яке було розроблено та застосовано в клініці лікувального харчування, дало досить відчутний результат, в чому легко переконатися не тільки по зміні маси тіла, але і по зрушень ряду показників обміну речовин в організмі. Це доводить, що комплексна терапія заснована не на симптоматичному, а на патогномонічно цілеспрямованому підході.
Порівняння втрат маси тіла під впливом однієї тільки дієтотерапії (чоловіки схудли на 26,2%, жінки - на 18,8%) та поєднаного впливу дієти і фізичного навантаження (втрати маси відповідно 37,4% і 24,5%) дозволяє переконатися в найбільшої ефективності комплексної терапії. Позитивні результати виражалися не тільки в редукції жирової тканини, але і в збільшенні активної м'язової маси, що доведено денситометричної зважуванням.
У процесі лікування (дієта у поєднанні з дозованим фізичним навантаженням), що приводить до активної редукції маси тіла, у ряду хворих покращувалось менструальна функція, а саме у кожної третьої хворої з аменореєю з'являлися незначні і нерегулярні менструації, а у 1/3 огрядних жінок (33%) із збереженою овуляцією нормалізувалася лютеїнова фаза відновлення генеративної функції. Проте для повної нормалізації функції статевих залоз звичайні методи лікування огрядності, що призводять до втрати активної маси, виявлялися недостатніми. Потрібні додаткові засоби специфічної дії, оскільки лише у кожної 7-й хворий в віддалені терміни після комплексного лікування при збереженні зниженої маси тіла нормалізується функція яєчників. У більшості хворих хороший ефект досягався включенням в терапію синтетичних прогестинів [Шахова А. Д., 1971].
Ці дані дозволяють укласти, що при ожирінні відбуваються зрушення метаболічної активності і в самій жировій клітині, пов'язані із загальним порушенням процесів липосинтеза і ліполізу. Ліпоцити підшкірної жирової клітковини після лікування зменшувалися, лише поодинокі клітини залишалися великими. Іноді в липоцитов зустрічалися вакуолі, що зумовлюють просвітлення периферичної частини клітин. Жирові часточки були розділені досить широкими прошарками васкуляризованной сполучної тканини. Обсяг жирових клітин зменшувався в середньому до 122,8 мкм3, що становило близько 40,7% їх початкової величини. Виявлялася закономірна кореляція між обсягом жирових клітин і масою тіла. Складалося враження, що по мірі збільшення маси тіла спостерігається відповідна зміна обсягу адипоцита. У хворих на ожиріння III ступеня жирові клітини досягали великих обсягів - до 300 мкм3, при редукції маси на 12-17% обсяг жирової клітини скорочувався до 120 - 130 мкм3.
Під впливом комплексної терапії поряд з поліпшенням вуглеводного і жирового обміну наступали позитивні зрушення і в обміні води; у більшості хворих зменшувалася загальна кількість води в організмі. Абсолютна зміст позаклітинної рідини під впливом лікування також зменшувалася у більшої частини хворих (табл. 18).
