Здатність організму вивільняти воду з жирів слід також використовувати з метою схуднення. Якщо обмежувати кількість випивається рідини, то жири розпадаються інтенсивніше, а значить, знижується маса тіла. Один з принципів лікування полягає в обмеженні води (до 1-1,5 л) і кухонної солі (до 5 г). Однак Е. А. Беюл, В. Ф. Маркелова, Ю. П. Попова (1972) вказують на несприятливу дію тривалої гипонатриевой дієти на функціональний стан нирок, що виявляється погіршенням їх секреторної і видільної функції, за даними радіонуклідної ренограммы (нирковий кровотік, канальцева евакуаторна функція і здатність). Негативні динамічні зміни ренограммы вказують на необхідність деяких змін у сольовому складі раціону і періодичного включення в дієту хворих ожирінням фізіологічного кількості кухонної солі.
При обмеженнях в питво необхідно дотримуватися обережності, враховуючи можливість накопичення в організмі продуктів неповного згорання жиру. Для попередження цих явищ і підтримки кислотно-основного рівноваги можливе призначення лужних мінеральних вод, зокрема боржому. Щоб не хотілося пити, хворий повинен менше їсти солоного та гострого.
Однак при лікуванні ожиріння всі дієти з обмеженою енергетичною цінністю, за спостереженнями, проведеними в Інституті харчування АМН СРСР, ефективні лише протягом 2-3 тижнів. Надалі схуднення припиняється, а іноді навіть наростає маса тіла. У таких випадках необхідно призначати так звані розвантажувальні дієти, при яких змінюється обмін речовин, збільшується виділення кінцевих продуктів обміну і холестерину з організму, підвищується діурез, поліпшується функція серцево-судинної системи, збільшується витрата запасного жиру.
Наші рекомендації щодо складання і застосування скорочених дієт засновані на великому клінічному матеріалі. Багато з них побудовані в певних традиціях, витримали випробування часом, непогано себе зарекомендували. Однак накопичені за останні роки дані не могли залишити без змін існуючі дієти. Особливої уваги заслуговують роботи співробітників Інституту харчування АМН СРСР з диференційованим і індивідуалізованим дієтичних рекомендацій, визначення потреби організму в енергії і харчових речовинах.
Серйозний недолік редукованих дієт полягає у відсутності індивідуального підходу при обчисленні енергетичної цінності. Часто обмеження енергетичної цінності раціону залежить від ступеня ожиріння, а в ряді випадків - від витривалості хворих. Ми вважаємо, що такою приблизною міркою не можна керуватися при складанні гіпокалорійних раціонів. Одним з найбільш важливих і разом з тим нових принципів є індивідуалізація харчування, що розраховується на так звану ідеальну масу хворого. Пропонований нами індивідуальний підхід при визначенні енергетичної цінності раціону спирається на сучасні уявлення про потреби людини в окремих харчових речовинах. Ідеальну масу хворого ми визначаємо за допомогою номографа - Приладу конструкції академіка А. А. Покровського.
Енергетичну потребу обчислюють на належну масу тіла, оскільки подібні обчислення на фактичну масу збільшували б енергетичні потреби пропорційно ступеню ожиріння. Після визначення енергетичної цінності їжі для нормальної маси тіла проводиться орієнтовний розрахунок рекомендованої дієти. Оскільки за номографу визначається добова потреба для людей, які мають нормальну масу, то, природно, без відповідного коригування для огрядних хворих ці цифри не годяться. Щоб калорійність раціону відповідала потребам огрядних хворих і забезпечувала втрату маси згідно з отриманою за номографу, енергетичну цінність слід зменшити відповідно до ступеня ожиріння. Зазвичай при вираженому ожирінні в стаціонарі ми починаємо знижувати енергетичну цінність на 40% від показань номографа. В кожному конкретному випадку в залежності від стану хворого та ефективності лікування цей відсоток може бути знижений до 30 або збільшений до 50.
Отже, дієта для огрядних повинна бути можливо більш збалансованою, що містить достатню кількість незамінних амінокислот, поліненасичених жирних кислот, вітамінів та інших інгредієнтів їжі.
