До групи напівсинтетичних пеніцилінів відноситься ампіокс, який об'єднує спектр антимікробної дії ампіциліну та оксациліну, діє на змішану грамположительную і грамотрицательную мікрофлору, активний відносно пеніциліназоутворюючі стафілококів. Ампіокс використовується при лікуванні тяжких форм інфекції нирок і сечовивідних шляхів. Препарат вводять внутрішньом'язово в дозі 0,5-1 г з інтервалами 6 - 8 год, добова доза 2 - 4 р. При лікуванні антибіотиками групи пеніцилінів необхідно враховувати, що вони швидко виводяться з організму, тому для забезпечення достатньої ефективності їх слід вводити 4 - 5 разів на добу. Тенденція до скорочення кількості введень цих препаратів до 1-2 разів на добу при одночасному збільшенні дози є Необґрунтованою. При рідкісному введенні антибіотиків неможливо стабільно підтримувати в крові і особливо в осередках інфекції їх терапевтичну концентрацію.
Антибіотиками групи аміноглікозидів (неоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин) у зв'язку з характерним для них ото - та нефротоксичну дією слід лікувати хворих з інфекцією сечової за суворими показаннями - при важких формах захворювання, викликаних грамнегативними мікроорганізмами, резистентними до інших антибіотиків. У цих випадках особливо ефективний гентаміцин, характеризується найбільш широким спектром дії і володіє високою активністю по відношенню до Е. colі, протеям. При внутрішньом'язовому введенні препарат швидко всмоктується в кров, бактерицидна концентрація досягається через 1 год після введення і зберігається протягом 8-12 год. Гентаміцин вводиться внутрішньом'язово в разовій дозі 0,4 мг/кг 2 - 3 рази на добу; курс лікування - 7 - 8 днів. Препарат виділяється нирками у високій концентрації в незміненому вигляді. У зв'язку з цим при помірному порушенні видільної функції нирок препарат застосовується у знижених дозах, а при тяжких порушеннях функції нирок гентаміцин протипоказаний.
До групи аміноглікозидів входить сізоміцін сульфат, який за активністю перевищує гентаміцин. Спектр дії препарату близький до гентаміцину. Вводять його внутрішньом'язово або внутрішньовенно (краплинно) при симптомах сечової інфекції у разовій дозі 1 мг/кг 2 рази на добу. Курс лікування-7-10 днів. Препарат протипоказаний при азотемії.
При лікуванні інфекційно-запального процесу в нирках і сечовивідних шляхах середньої тяжкості використовують антибіотики групи тетрацикліну (тетрациклін, морфоціклін, вібраміцин), левоміцетин, антибіотики-макроліди (еритроміцин, олеандоміцину фосфат, олететрин, тетраолеан). Антибіотики групи макролідів доцільно призначати хворим з підвищеною чутливістю до пеніцилінів та інших антибіотиків. При виділенні грампозитивної флори і Е. coli ефективний левоміцетин. Для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення використовується левоміцетину сукцинат натрію по 0,5 - 1 г у вигляді 20% розчину 2 - 3 рази на добу або всередину левоміцетину стеарат по 1 г 3 - 4 рази на день протягом 7-14 днів. В останні роки в лікуванні сечової інфекції велику популярність придбали антибіотики групи цефалоспоринів, серед яких цефазолін є найбільш ефективним щодо інфекції, викликані грамнегативними мікроорганізмами, Е. coli, деякими видами протеев, мікробами групи Clebsiella.
Традиційним способом підвищення ефективності антибіотикотерапії є лікування кількома антибіотиками з різним механізмом дії.
