В комплексній терапії сечової інфекції використовують препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фуразолин, фурадонін, фурагін), похідні хиноксилина (хиноксидин, діоксидин), нітроксолін (5-НОК), похідні нафтиридина (налідіксова кислота, невіграмон, неграм). Ці препарати діють бактеріостатично і бактерицидно і ефективні щодо штамів, стійких до антибіотиків і сульфаніламідів, добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, ефективні при прийомі всередину і в значній кількості (близько 80%) виділяються з сечею в незміненому вигляді. В останні роки синтезовано новий антибактеріальний препарат norfloxacin, що є дериватом гідрохінону і володіє широким спектром дії проти бактеріальної флори, що викликає сечову інфекцію, а також проти мікроорганізмів, резистентних до більшості антибіотиків (ентеробактерії, Serratia, индолпозитивные протеї, ацинетобактерии, Pseudomonas aeruginosa). Він ефективний також проти грампозитивних мікробів, включаючи ентерококи і стафілококи. Препарат в основному виділяється нирками, і його концентрація у сечі у 100 разів перевищує таку в плазмі крові. При лікуванні створюється його висока концентрація в тканині передміхурової залози, у зв'язку з чим він дуже ефективний при лікуванні хворих аденомою передміхурової залози з супутнім простатитом, аденомитом. Norfloxacin застосовується в дозі 400 мг 2 рази на день всередину протягом 7-10 днів [Denis В. et al., 1986]. При проведенні антибіотикотерапії слід врахувати, що більшість з антибіотиків найбільш активні при кислій реакції сечі. Так, активність ампіциліну натрію по відношенню до Е. coli підвищується в 10 разів при рН 5,5 порівняно з рН 8,0. Для збереження і підтримання високої ефективності антибіотиків слід контролювати рН сечі, що також необхідно при визначенні чутливості мікрофлори сечі до антибіотиків. Якщо у виділеної мікрофлори переважає Е. coli, то антибактеріальне лікування супроводжується обов'язковим призначенням окислюючих сечу препаратів (метіонін, натрію бензоат).
У комплексі лікування сечової інфекції включають нестероїдні протизапальні препарати (натрію саліцилат, ацетилсаліцилова кислота, вольтарен). Ці препарати чинять нормалізуючу дію на підвищену проникність капілярів і процеси мікроциркуляції, гальмують активність деяких ферментів, що беруть участь в освіті «медіаторів запалення»,-брадикініну, гістаміну, аденозинтрифосфату. Гальмування цієї групи активних біогенних речовин знижує енергетичне забезпечення біохімічних процесів, що відбуваються при запаленні. При цьому нормалізується проникність капілярів, стабілізуються мембрани лізосом, зменшується активність гіалуронідази, проявляється знеболювальний ефект. Важливу роль в механізмі дії нестероїдних протизапальних речовин має їх інгібуючий вплив на біосинтез простагландину. При вторинному хронічному пієлонефриті у хворих аденомою передміхурової залози найбільш доцільно використовувати препарат фенілоцтової кислоти - вольтарен, що володіє протизапальною властивістю і менш вираженим, ніж у індометацину, нефротоксичну ефектом.
Протягом інфекційно-запального процесу в нирках і різних відділах сечостатевої системи супроводжується пригніченням неспецифічних
факторів природної резистентності організму, порушенням як гуморальної, так і клітинної ланок імунітету. У зв'язку з цим поряд з етіотропною терапією велике значення надається застосування імуномодулюючих засобів, особливо зважаючи на імунодепресивну дію антибіотиків. Замісна і стимулююча корекція імунної системи все ширше впроваджується в практику лікування інфекційно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів у хворих аденомою передміхурової залози. У випадках, коли сечова інфекція є одним з проявів стафілококового сепсису, показана специфічна імунізація аутовакцини. При висіванні з сечі стафілокока (монокультури або у поєднанні з іншою патогенною флорою) і неефективності антибактеріальної терапії проводиться лікування стафілококових анатоксином, який вводиться внутрішньом'язово 2 рази на тиждень в зростаючих дозах - від 0,5 до 2 мл (на курс 10 ін'єкцій). Замісна терапія стосується використання препаратів готових антитіл самої широкої специфічності - імуноглобулінів, гистоглобулинов, эндобулинов.
