Імуноглобуліни мають заместительным, імуномодулюючою властивостями, а також здатністю індукувати нормальні аутоантитіла. Нормальний людський γ-глобулін являє собою 5 - 6% розчин γ-глобулінової фракції з різко зниженою антикомплементарной активністю, що дозволяє застосовувати його у великих дозах: по 25-100 мл, відповідних 50 - 800 мг білка на 1 кг маси тіла. Показаннями до застосування препарату служать важке і середньої важкості перебіг сечової інфекції з вираженими явищами інтоксикації, обтяжений преморбидный фон, імунодефіцитні стани. Абсолютних протипоказань для внутрішньовенного введення людського імуноглобуліну немає. До відносних протипоказань відносяться встановлені виражені реакції при трансфузиях крові та її компонентів, а також інших лікувальних препаратів, виражені алергічні стани, гіперіммуноглобулінемія. Дозу імуноглобуліну визначають з урахуванням віку, тяжкості захворювання та преморбідного фону хворого. Імуноглобулін застосовується в залежності від тяжкості хвороби в дозі 80-160 мг/кг або на 0,8 -1,6 мг/кг внутрішньовенно крапельно в нерозведеному вигляді або у співвідношенні 1:2т1:4с ізотонічним розчином натрію хлориду, приготованим на апірогенної води; швидкість введення 20 - 30 крапель на 1 хв. Внутрішньовенне введення нормального людського імуноглобуліну дозволяє скоротити тривалість курсу антибактеріальної терапії. Поряд з цим препаратом при важких формах сечової інфекції використовуються γ-глобуліни, поліглобулін, переливання нативної плазми. Цілеспрямоване використання імунотерапії в залежності від стану неспецифічної імунної захисту організму, яка визначається станом клітинних і гуморальних факторів імунітету, дозволяє покращити результати лікування сечової інфекції. Для імунокорекції застосовують левамізол (декарис), пентоксил, Метилурацил, пірогенал, дибазол, продігіозан, лізоцим. Серед стимулятори Т-системи імунітету заслуговують уваги пептиди, що виробляються вилочкової залозою (тималін, мієлопід, Т-активін, тактивін, тимозин). Інгібітори простагландинсинтетази (метиндол, токоферолу ацетат, ацетилсаліцилова кислота) нормалізують супресорні активність лімфоцитів. Імуномодулюючими властивостями при лікуванні сечової інфекції мають низку нових препаратів - диуцифон, леакадин, карнітин, чернилтон. Імунотерапія поєднується з витаминотерапией (групи В, С, Р).
Для поліпшення гемодинамічних і обмінних порушень в нирках при вторинному пієлонефриті у хворих аденомою передміхурової залози призначають трентал, венорутон. Ці препарати покращують реологічні властивості крові, знижують агрегацію тромбоцитів, збільшують капілярний кровотік і венозний відтік з
нирки. Трентал нормалізує реабсорбцію натрію, посилює процеси фільтрації, виявляючи певний діуретичний ефект. В передопераційному періоді при добре налагодженому дренуванні сечового міхура в комплексне лікування загострення хронічного пієлонефриту доцільно включення салуретиків. Посилений діурез сприяє вимиванню з проміжній тканині в просвіт канальців слизу і елементів гнійного запалення, мобілізуються резервні можливості нирок у зв'язку з включенням у діяльність великої кількості нефронів, підсилюється нирковий кровотік з прискоренням транспорту води та електролітів. Виникаюча при цьому відносна гіповолемія сприяє підвищенню концентрації у крові та тканині нирок антибактеріальних і протизапальних препаратів. Лікування салуретиками (фуросемід, бринальдикс, урегіт) проводиться під контролем добового діурезу, вмісту електролітів і креатиніну в крові. Поряд з використанням фармакологічних препаратів доцільно лікування рослинними діуретиками (трава хвоща польового, корінь петрушки, листя мучниці і звіробою, нирковий чай).
