Дистрофія міокарда внаслідок фізичного перенапруження (ДМФП)

Інший шлях - це використання спеціальних функціональних проб. Мова йде про ортостатичній пробі, пробі синдералом, обзиданом, изадрином, пробі Вальсальви, пробах із фізичним навантаженням, з нітрогліцерином, калію хлоридом та ін. в поєднанні з ЕКГ-дослідження.
При пробі з фізичним навантаженням зазвичай використовується 2-ступінчаста робота на велоергометрі потужністю в 97,8 і 195,6 Вт (600 і 1200 кгс-м/хв) для чоловіків і 81,5 і 163 Вт (500 і 1000 кгс-м/хв) для жінок або біг на місці в темпі 180 крок/хв. Обзидан дається в дозі 40 мг під язик; ізадрін - 10 мг під язик; атропін-1 мл 0,1% розчину під шкіру; калію хлорид у вигляді 8 % розчину, 100 мл всередину. До і після кожної проби знімають ЕКГ, бажано в 12 відведеннях (Р. Д. Дибнер, В. Т. Ткач, В. о. Коган-Ясний, Р. В. Варакина і мн. ін).
В табл. 13 представлено шляхи оцінки основних функціональних проб (за матеріалами ЛНИИФК). Зрозуміло, мова йде про випадки, коли виключені всі інші можливі причини змін кінцевої частини шлуночкового комплексу ЕКГ. При складанні цієї таблиці враховувались також дані дослідження катехоламінів, електролітів та ін [Дибнер Р. Д., Ткач В. Т., 1977]. Це дозволило встановити, що в групі ДМФП внаслідок порушень катехоламинного рівноваги спочатку відбувається посилення адренергічних впливів, а потім деякий їх ослаблення. Тому ця група поділена відповідно на 2 підгрупи. Ця таблиця може бути використана в практичній роботі спортивного лікаря.
Застосовуючи ці проби, вдалося виявити наступні варіанти ЕКГ-зрушень (Дембо А. Р., Дибнер Р. Д., 1975].
У 9 % обстежених ЕКГ характеризувалася не тільки вираженістю порушень фази реполяризації (III стадія), але і їх стабільністю при динамічних дослідженнях. При проведенні ж функціональних проб зазначалося відсутність чітких зрушень на всі впливи або навіть деяке поглиблення змін після проб з калію хлоридом і индералом. Фазова структура серцевого скорочення відповідала синдрому гіподинамії міокарда, що вказує на порушення скоротливої функції серця. Стабільність ЕКГ-картини, відсутність суттєвих зрушень під впливом навантажувальних проб і відоме своєрідність реакцій на проби з калію хлоридом і индералом дозволили розглядати порушення фази реполяризації на ЕКГ у осіб цієї групи як наслідок необоротних морфологічних змін у міокарді, тобто розвитку миодистрофического кардіосклерозу. Однак для остаточного вирішення цього питання необхідно тривалий ЕКГ-спостереження.

У 11 % обстежених не було відзначено змін сегмента ST і хвилі Т під впливом ортостатичної проби, проб з фізичним навантаженням і индералом; тільки прийом калію хлориду викликав нормалізацію фази реполяризації міокарда. У цих осіб визначалася відносно низька вихідна концентрація калію в плазмі крові (3,5-3,9 ммоль/л), яка після прийому калію хлориду зростала (до 5-5,5 ммоль/л). Інакше кажучи, у цих осіб за відсутності порушення рівноваги різних відділів вегетативної нервової системи визначалася гіпокаліємія. Слід думати, що розвиток дистрофії міокарда в даних випадках пов'язане безпосередньо з великими втратами калію при надмірних фізичних навантаженнях. У 80 % спортсменів з ДМФП визначалися 2 варіанти порушень співвідношення між симпатичним і парасимпатическими відділами вегетативної нервової системи, протилежних за своєю спрямованістю. Так, у 41 % обстежених при переході у вертикальне положення спостерігалися поглиблення змін кінцевої частини шлуночкового комплексу ЕКГ і значне почастішання пульсу (на 20-38 уд/хв). Фізичне навантаження у них або призводила до аналогічних зрушень, або не викликала виразних змін ЕКГ. Прийом індерал сприяв зміні вираженості змін хвилі Т в стані спокою і запобігав виникненню змін кінцевої частини шлуночкового комплексу ЕКГ - при зміні положення тіла. Наростання змін кінцевої частини шлуночкового комплексу при переході у вертикальне положення і після фізичного навантаження, що дає симпатикотонічний ефект, вказує на надмірність адренергічних впливів.