Рекомендуються препарати, що стимулюють репаративні процеси (метилурацил, інозин-рибоксин і т. д.), нормалізують енергетичний обмін (ін'єкції АТФ і кокарбоксилази), изоптин [Дзяк Р. В. та ін, 1980], неробол (Коробочкин Л. М., 1972; Варакина Р. В., 1979] та ін Деякі автори [БоевЕ.М., Трифонов О. В., 1986; Трифонов О. В., 1988] рекомендують застосовувати для лікування ДМФП та її профілактики антиоксиданти (альфатокоферол, дибунол, аскорбінова кислота). Підставою для цього служить те, що фізичні навантаження, особливо надмірні, негативно впливають на антиоксидантну систему (АОС) крові [Петров Ю. А. та ін, 1989]. Значення АОС полягає в тому, що вона перешкоджає ушкоджуючої дії на клітини вільних радикалів і продуктів перекисного окислення ліпідів [Armstrong D., Buchanan J., 1978], а антиоксиданти нормалізують функцію АОС. С. М. Боїв і А. В. Трифонов рекомендують також для ранньої діагностики ДМФП досліджувати у спортсменів перекисне окислення ліпідів і проникність еритроцитарної мембрани.
Ряд авторів [Тавбин В. М. та ін, 1971; Шигалевский В. В. та ін, 1980; Дзяк Р. В. та ін, 1980, мн. ін.] розробили спеціальні програми реабілітації спортсменів з ДМФП, визначали рухові режими, що сприяють відновленню спортивної працездатності.
В цілому при раціональному лікуванні ДМФП ефект - від 67 % [Дамські С. Б. та ін, 1980] до 80 % [Дзяк Р. В. та ін, 1980]. У величезній мірі це залежить від своєчасної діагностики ДМФП та патогенетично обґрунтованого лікування. Терміни лікування до повної нормалізації ЕКГ різні і залежать від своєчасної діагностики, правильного лікування та точного виконання спортсменом приписи лікаря. За даними К. С. Чернявського і співавт. (1989), у 61 % вони отримали ефект за 30 днів, у 13%-через 60 днів, у 20,4 % - протягом 3-5 місяців і в 5,5% випадків через 1-2 роки. За даними цих авторів, у 22,2 % випадків при початку тренування негативні зміни ЕКГ виникли знову.
Для лікування ДМФП був запропонований метод гіпербаричної оксигенації [Апанасенко Р. Л. та ін, 1984]. Автори виходили з необхідності збільшення постачання клітин і тканин киснем, чого можна досягти шляхом розчинення його в плазмі методом гіпербаричної оксигенації. Поліпшення оксигенації тканин позитивно впливає на метаболізм клітин, на енергетичні та патологічні процеси в тканинах, а також на процеси синтезу.
Всі спортсмени, які страждають ДМФП, при відновленні тренувань повинні довгостроково перебувати під суворим лікарським наглядом з періодичним зняттям ЕКГ.
В якості профілактики ДМФП слід використовувати харчування, що містить повноцінні білки. Зокрема, хороший ефект отримано при використанні напою «Руслан» [Пропастин Р. Н., 1978], який містить підвищену кількість протеїнів, включаючи незамінні амінокислоти.
На закінчення слід сказати, що проблема хронічного фізичного перенапруження як в спортивному, так і в клінічній медицині починає займати все більше місце. Однак цілий ряд питань цієї проблеми ще не вирішено. Рішення їх, безсумнівно, відіграє величезну роль в ефективній профілактиці та лікуванні ДМФП як у спортсменів, так і вулиць, які не займаються спортом, а також забезпечить спортивне довголіття спортсменів.
